Поспілкуватися з відомою письменницею, почути її розповіді з дитинства, а також довідатись про творчі плани тернополяни мали змогу в п’ятницю, 18 листопада, у книгарні “Є”. Ірен Роздобудько представила свою книгу “Я знаю, що ти знаєш, що я знаю”. Також відбулася презентація диску барда Ігоря Жука “Листи”. Тож присутні не лише ближче познайомились з творчим шляхом Ірен Роздобудько, але й почули співочий тандем подружжя.
Будь-яку можливість у житті потрібно викориcтати на всі сто відсотків, аби згодом не шкодувати за втраченим і даремно згаяним часом. Тому перш ніж відхилити ту чи іншу пропозицію, не бійтеся взятися за неї. Адже людське буття – це ланцюг непередбачених, але цікавих випадковостей. У цьому переконалася на власному досвіді українська письменниця Ірен Роздобудько. Cвого часу їй довелося освоїти чимало професій, зокрема, офіціанта, кухаря і навіть шпрехшталмейстера в цирку. Один день жінка спробувала себе у ролі відеоінженера відеосалону. Якщо раніше це була для пані Ірини біда, то зараз – головна “фішка”, чим вона пишається. Мовляв, завдяки такому різномаїттю професій вона отримала вагомий багаж знань із різних суспільних галузей. Тепер пані Ірен ще й пише сценарії для художніх фільмів.
– Тернопіль у мене асоціюється з чимось світлим, оскільки сьогодні уже вп’яте кажу “Доброго дня!”, хоча надворі вже вечір. Понад усе прагну, щоб після нашої зустрічі, кожна людина щось зробила для себе чи інших. Можливо, спілкуючись з вами, я допоможу комусь і дам поштовх у житті, – з цих слів розпочала вечір Ірен Роздобудько.
Народилася письменниця у Донецьку, в сім’ї лікарів. Як зізналась щиро жінка, у дитинстві вона була страшною хуліганкою. Батьки три роки працювали в Німеччині, тому її виховувала бабуся.
– Слава Богу, що у нашому дворі була бібліотека. Читати навчилася досить рано, – у шість років. У цьому ж віці й почала відвідувати бібліотеку. Коли вперше потрапила туди, передусім мене вразили полиці з книгами, – пригадує жінка. – Дітей або молодь неможливо змусити читати. Я як викладач сьогодні спостерігаю ситуацію, що студенти мало читають. Сказати їм просто: “Читай!” – це неправильно. Для цього має бути обов’язково мотивація.
Якщо людина хоче розширити світ, досягнути успіху, вміти спілкуватися з людьми, починаючи від злидаря, який стоїть під гастрономом, і закінчуючи королевою Англії, – вона мусить читати. Словом, вона повинна “варитися” у ноосфері, що творять письменники сучасної і вітчизняної літератури, тоді завжди матиме в кишені розумне слово. А старшому поколінню, як зауважує Ірен Роздобудько, “поглинання” літер не дасть мозку заснути.
– Мені набридло мати на собі тавро суто жіночої письменниці, яка пише любовні романи. Це неправда. Мене читає й багато чоловіків. Як підтвердження цього, – сьогодні на презентації окрім жінок присутні також чоловіки, – говорить пані Ірен.
Розповіла письменниця і про свою нову іспостась – сценариста. За два роки вона стала автором п’яти фільмів. А почалося все з дивовижного випадку. Якщо правильно жити і мислити, як стверджує пані Ірен, життя виведе людину на необхідну стежку.
– Одна заможня жінка-продюсер летіла на Канський фестиваль. Коли вона читала мою книгу “Зів’ялі книги викидаю”, поруч у літаку з нею сиділа жінка, можливо, ще більш розкісніша, яка виявилась моєю читачкою. Остання висловила своє захоплення моєю книгою. І в ту мить продюсерка, можливо, під впливом вражень від зовнішнього вигляду своєї сусідки в літаку, який свідчив про її відповідне соціальне становище, промовила: “А ми вже будемо знімати про це фільм”. Натомість я, будучи в Києві, навіть не здогадувалася про цей задум. Коли мені запропонували писати сценарій, я відразу погодилася і почала працювати у цьому напрямку, про що не мала навіть найменшого уявлення. Суттєво допоміг у цьому Інтернет, – розповідає Ірен Роздобудько. – Мої фільми показують у Прибалтиці, Білорусії, Росії. Тоді, як в Україні їх не транслюють, оскільки телеканали не можуть узгодити цю справу. Тому коли вам роблять пропозицію, ніколи не поспішайте відмовлятися від неї. Спершу спробуйте свої зусилля.
Юля Квітка
