Не встигли відлунати оплески після прем’єри «Кайдашевої сім’ї», а у Тернопільському академічному обласному українському драматичному театрі імені Т.Г. Шевченка знову готують щось неординарне. Цього разу це буде цілий шквал нових вистав – з 23 по 27 листопада на малій і великій сценах стартує ІХ Всеукраїнський фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют».
Фестиваль уже дев’ятий і вистав буде також дев’ять. Театри з Києва, Львова, Івано-Франківська, Луцька,Хмельницького, Коломиї, Херсона привезуть на розгляд нашої публіки різноманіття постановок – від різних видів комедій до екстремальної гри, драми-реквієму та містерії. Буде у програмі і драма від студентів акторського відділення інституту мистецтв ТНПУ.
Щоб не розкривати всі карти наперед, назв очікуваних спектаклів називатиму. Скажу лише, що вони створені за п’єсами таких відомих письменників, як М. Матіос, Е. Олбі, І. Ломакіна, О. Мардань, Ф.-Г. Лорка, М. Гоголь, Р. Бєлецький та О. Огородник. А в журі конкурсу будуть визнані у театральному світі авторитети. Зокрема, Лесь Танюк, Ростислав Коломієць,Федір Стригун.
Але в кожній бочці меду, як відомо, завжди є своя ложка дьогтю. Не оминула ця участь і фесту. Усе, як завжди, впирається у кошти. Точніше, у їх брак.
– «Театральні вечори»у нас будуть виплекані і виплакані, – розповідає директор Тернопільського драмтеатру Ігор Сачко. – Чому виплакані – бо держава час від часу потрапляє в різні економічні кризи. Театри, на превеликий жаль, чи, може, на щастя, не підуть ламати паркани. Бо вже коли піднімуться театри, то ми і без великої кількості мітингувальників зможемо вказати владі, чим їй займатися та як ставитися до підтримки мистецтва.
На проведення дійства обласна влада виділила театру лише 40 тисяч гривень.
– З одного боку, це багато, з другого – дуже мало. На ці гроші ми повинні замовити ту музику, що називається фестиваль, – зазначає Сачко. — Нам би хотілося ширшого репертуарного діапазону. Але час диктує свої умови. Так само, як і фінанси диктують свої. Добре, що у нас є люди, які можуть хоч скромно, але підтримати театр. І незважаючи на те, що цьогоріч ми трохи обділені на заробітну статтю – театр від того гіршим не став.
Директор стверджує, що через нестачу фінансування інтерес до фестивалю дещо пригас. Проте він усе одно є. Хоча насправді організувати приїзд акторських труп з інших міст до нас – важко.
– Відколи подорожчали готелі, вмерло гастрольне життя в Україні. Міністерство культури дає дотації на проведення гастролей двом-трьом театрам – це театр імені Заньковецької у Львові, театри Лесі Українки та Франка у Києві, часом ще Донецькому театру. А вартість номерів в готелі в Тернополі – 300-500 гривень, – наголошує він. – Якщо взяти 50 осіб на середню ціну 200 гривень – десять тисяч треба тільки на готель. Ви уявляєте, якими стали би ціни на квитки? Та театр має бути доступним. І хоч нам і рекомендують збільшити ціну, ми не можемо цього зробити.
У планах фестивалю було запрошення труп навіть з інших країн.
– Ми домовлялися із режисером із польського міста Ельблонг. Це мали бути всі твори Шекспіра на малій сцені за одну годину. Такий досить креативний задум. Але не вдалося. Ельблонг – це не Тернопіль. У них все сплановане наперед, – пояснює Ірина Папуша, керівник літературно-драматургічної частини тернопільського драмтеатру. – Зате 24 листопада будуть два київські театри – Муніципальний театр «Київ» та Український малий драматичний театр. Невеличкі театри готові експериментувати, тому завжди цікаві. А вистава «Збоченці», яку покажуть кияни, відбудеться уперше саме на нашій сцені — у Києві прем’єра призначена пізніше.
Варто згадати, що на фестивалі передбачені нагороди за кращу режисуру, кращу сценографію, втілення головної ролі, ролей першого і другого плану, кращу музику, пластику. Буде також іменний приз — нагорода імені Михайла Форгеля. Її планують як гран-прі, або ж за проекти, що не потрапляють у межі якоїсь певної номінації.
Ігор Сачко жартуючи каже, що хотів би ввести нагороду за найгіршу роль.
– Може, це буде цікаво. Але хто прагне отримати такий приз? – сміється директор. І серйозно додає: — Фестиваль – це прогрес, авангард. Таким чином можемо ще раз сказати: ми – існуємо!
І насамкінець про ажіотаж, що є неодмінним атрибутом глядацького інтересу. Хоч до початку фестивалю залишилося ще майже тиждень, публіка уже шукає квитки на вистави. Причому, не тільки із Тернополя і районів, але навіть із сусіднього Хмельницького.
Тетяна Сорока
