Поява 16 вересня 1991 року місцевого телеканалу «TV-4» виявилася справжнім проривом в інформаційному просторі не лише Тернополя, й усієї області. На той час телебачення в нашій державі взагалі перебувало в, можна сказати, зародковому стані: один український канал – той самий УТ-1, і два колишніх загальносоюзних, московських. «TV-4» стало, так би мовити, «четвертою кнопкою» на телевізорах, натиснувши на яку, люди отримали можливість дивитися програми, новини, і при тому, – місцевого значення!
Те, що на телеекрані тернополяни тепер бачили знайомі вулиці, будинки та обличчя, здавалося сенсацією… З перших ефірів «TV-4» завоювало прихильність глядачів різних вікових категорій, і не втрачає її вже впродовж двадцяти років, вважаючись, за результатами дослідження «GFK Ukraine», одним із провідних телеканалів Західного регіону.
З нагоди двадцятиріччя «TV-4», спогадами про становлення, перших ведучих та програми, й про багато чого іншого ділиться директор телекомпанії Юлія Винокур.
Як зароджувалося «TV-4» у ті нелегкі 1990-ті?
Задум створити місцевий телеканал належав прогресивній людині – Андрію Гнатюку. Все починалося у період, коли як робити телебачення, зокрема, регіональне, ніхто не знав і не вмів. Колектив телекомпанії складався не з фахових телевізійників чи журналістів, а з істориків, інженерів, психологів, тобто, людей різних професій. Однак, найголовнішим було те, що всі горіли бажанням працювати, вчитися, відкривати для себе та інших щось нове.
Появі «TV-4» в ефірі передував особливий історичний момент. Так склалося, що телеканал мав стартувати в двадцятих числах серпня 1991 року, 19 серпня у Москві відбувся путч ГКЧП! В світлі цих подій швидко демонтували всю телевізійну техніку й розібрали її по домівках. А через декілька днів, вже після проголошення Незалежності України, все обладнання довелося встановлювати наново. Якоїсь «круглої» дати чекати не стали, і вперше вийшли в ефір 16 вересня.
Назвати телеканал «TV-4» запропонувала Оксана Шевчук, – вона вже довгий час живе в США. Ідея полягала в тому, щоб назва ця і через десятки років не втратила свого не лише регіонального, а й міжнародного спрямування. До речі, одним із свідчень цього є наші перемоги на всеукраїнських і міжнародних фахових конкурсах…
Загалом, до становлення телеканалу долучилося дуже багато людей. Ми з колегами нещодавно згадували ті перші роки нашої діяльності, як допомагали нам усі, хто чим міг, –справді, з миру по нитці. Так, скажімо, згадали, що один з двох перших магнітофонів приніс нам не хто інший, як Віктор Павлік, – тепер уже відомий співак, киянин. Камер на той час у нас ще не було, тому ніхто нічого й не знімав. Касети з фільмами та мультфільмами діставали з домашніх архівів чи привозили з-за кордону,скачували із сателіту. З іноземних мов їх перекладала і озвучувала група перекладачів: з англійської – Юрій Коваленко та Любов Цицик, з німецької – Володимир Прилюдько. Отож, вже тоді, двадцять років тому, телекомпанія «TV-4» робила те, що сьогодні роблять великі продюсерські центри.
Перша камера в телекомпанії з’явилась десь через півроку після початку нашої роботи в ефірі, а згодом придбали ще дві – «Panasonic-7» і «Ніtасhi». Один з перших операторів працював у нас Богдан Підгірний, який нині вже в Києві, на телеканалі «1+1». А тоді він був, водночас, і режисером зйомок. Пригадую, робили рекламу болгарських вин і кави. Ролик знімали на Театральному майдані. Отож, на паркані виклали необхідну продукцію, – Богдан знімав ролик і паралельно заварював каву. Тобто, ідей і креативності, які втілювалися у реальність без дорогої техніки, вистачало.
Щоб обрати першу ведучу для телеканалу, ми проводили справжній кастинг. Влаштувати його і провести відбір учасників нам допоміг місцевий організатор конкурсів краси Борис Маланюк. Дійство відбувалося в обласному драмтеатрі, де зібралася велика кількість охочих. Перемогу здобула, нині вже покійна, Анна Поцалуйко. Вона дуже гармонійно «влилася» у роль ведучої, і її досі пам’ятають тернополяни саме в цьому амплуа.
Однією з перших програм телеканалу були «Провінційні вісті»? Чому саме така назва, – багато хто з тернополян не погоджується із цією «провінційністю»!
Порівняно з Києвом, Тернопіль – це провінція, хто би там що не говорив. І беззаперечним є той факт, що значна кількість тернополян є вихідцями із сіл. Утім, не вбачаю в цьому нічого поганого! До речі, більшість ведучих і журналістів, котрі сьогодні працюють на національних телеканалах, приїхали на роботу в столицю саме з провінції!
А програма «Провінційні вісті» досі залишається основною програмоюнашого каналу. Раніше вона виходила лише двічі на тиждень, а тепер – транслюється п’ять разів на день. Перший випуск «Провінційних вістей» глядачі побачили в 1992 році. Ведучим тоді був Олег Снітовський, згодом і Сергій Сінкевич. На другому році діяльності «TV-4» до випуску новин долучилася я, а потім – Іван Гресько. До речі, назву «Провінційні вісті» придумала Тетяна Почепцова, яка працювала у нас режисером і теж неодноразово прикладалася до створення новин, дитячої та жіночої програм. А зараз у роботі над програмою задіяний цілий штат – журналісти, ведучі на чолі з шеф-редактором Оксаною Габруcькою. До слова, новини – це найзатратніша програма на телеканалі, оскільки виходить в ефір щодня, а от грошей, на жаль, не приносить: згідно із законодавством України, під час трансляції новин і дитячих програм реклама заборонена! Цьому, до речі, дуже дивуються наші західні партнери…
Відтак, коли запитують, як нам вдається виживати, відповідаю, що телекомпанія функціонує тільки за рахунок реклами та спонсорства. Нам ніколи не давали дотацій чи бюджетних коштів. А от заробити на рекламному ринку Тернопільщини, де, за показниками статистики, – високий рівень безробіття і найнижчі заробітні плати, завжди було досить складно. Разом із тим, у нашій телекомпанії працюють люди, які, в хорошому розумінні цього слова, «хворі» телебаченням. Отже, наш колектив робить все для того, щоб ми не втратили свого високого рейтингу серед ЗМІ.
А які цікаві авторські програми каналу, що виходили в ефір на початках, можете пригадати?
Програм було й справді багато, і глядачі їх, повірте, досі пам’ятають. Скажімо, «Тутті-фрутті», «Пан плюс пані на екрані», “Квінта”. А як не згадати про таку вельми нестандартну програму «Що природно – то не гріх», яку вела професор Тернопільського медуніверситету Ніна Томашова! В ефірі вона розкривала найрізноманітніші теми – від еротики до порад, як виховувати дітей, причому, робила це дуже цікаво і доступно. На той час ще не було комп’ютерної графіки, тож ілюстрації до своїх розповідей Ніна Іванівна малювала сама на звичайних аркушах паперу. Коли транслювалася програма «Що природно – то не гріх», глядачі були просто прикутими до екранів, настільки захоплююче професор подавала матеріал. В цій жінці надзвичайно вдало переплелися ролі ведучої, сексопатолога і психолога, психотерапевта. Тим більше, після стількох років «табу» на усілякі «такі» теми! Отож на адресу нашої телекомпанії із запитаннями до Ніни Томашової приходили десятки листів.
А, скажімо, над програмами «Глобус» і «Кінономінація» працював Юрій Коваленко, який зараз живе в Канаді. Наприклад, для «Кінономінації» він знаходив за кордоном фільми, інтерв’ю з акторами, кадри з церемоній вручення «Оскарів», чого до того часу ніхто не робив, і показував все це в ефірі «TV-4».
Повинна також сказати, що однією з перших була й програма «Наші вітання», яка досі залишається у нас найпопулярнішою! Колеги з різних регіонів просто дивуються такій тенденції. Але, незважаючи ні на що, люди, як і двадцять років тому, замовляють вітання для рідних. Це тішить. А вже наше завдання полягає в тому, щоб ведучі душевно вели програму і відеотека оновлювалася новими піснями.
Чимало колишніх працівників «TV-4» працюють у столичних телекомпаніях…
Так, справді, зі стін нашої телекомпанії вийшли продюсер телеканалу «Футбол» Іван Гресько, редактор і цього ж телеканалу Володимир Крамар та журналіст-ведучий Віталій Плецан. Головним редактором телекомпанії Верхової Ради – ТРК «Рада» – також є наш колишній працівник Володимир Лех. Але на цьому список не закінчується: Богдан Підгірний, Інна Стрижко, Іван Ясній, Андрій Ткачук,Андрій Пасічник, Олена Долинна, Максим Левандовський. Боюсь когось забути, щоб не образити. Тобто, наші кадри потрібні й цінуються в Україні. Ми пишаємося, що вони можуть себе реалізувати у великих містах, де є більше можливостей. А лави нашої телекомпанії постійно поповнює молоде енергійне покоління, з новими поглядами та креативними задумами.
Як змінювалось керівництво телекомпанії протягом двадцяти років?
Моїми попередниками були Валерій Смірнов та Тарас Ільницький. Я до цього працювала кореспондентом радіо і телебачення, брала участь у створенні авторських програм, пробувала себе у й ролі продюсера. Журналіст я, до речі, – за другою освітою, а за першою – інженер електронної техніки, що мені дуже стало у пригоді, працюючи на радіо та телебаченні. Загалом, переконана, що навчатись усього потроху нікому не завадить, – це є лише додатковим «плюсом» для життєвого досвіду.
У 2015 році Україна повинна перейти на цифрове мовлення. Однак, Нацрада з питань телебачення і радіомовлення телеканалу «TV-4» відповідної ліцензії не дала. Як вирішуєте цю проблему?
Гадаю, те, що нам не надали ліцензії, – це непорозуміння. Якщо вдаватися в деталі, то в ефірних цифрових мультиплексах 28 частот призначені для національних каналів, а чотири – для регіональних. Наразі залишається вільними два місця. Незабаром планують провести новий конкурс. Ми обов’язково візьмемо участь. Вірю, що все буде добре!
Як буде проходити святкування двадцятиріччя телекомпанії «TV-4»?
Cвяткове дійство відбуватиметься 16 вересня в обласному драматичному театрі та буде транслюватися у прямому ефірі на нашому каналі. Ми запросили всіх тих, хто працював у телекомпанії протягом двадцяти років. Запросили ми, звичайно, і наших партнерів, спонсорів, рекламодавців. Тож, беручи до уваги склад колективу, на святкування нашого ювілею збереться понад п’ятсот осіб. Ми запросили місцевих талановитих артистів – тих виконавців, яких, як свідчить програма «Наші вітання», найбільше люблять наші глядачі. На сцену також вийдуть люди, які в 1991 році першими запустили в ефір «TV-4».
Ще одним приємним моментом для наших глядачів буде фільм, присвячений діяльності та розвитку телекомпанії за двадцять років. Працюють над ним Анатолій Крохмальний і Владислав Сангушко – ті, хто готував у рамках проекту «Файне місто Тернопіль» програми «Свідчення часу», приурочені 20-річчю Незалежності України. Загалом імпреза буде проходити у форматі шоу. Для прямої тригодинної трансляції свята ми взяли в оренду кран-камеру, яка буде «літати» в залі, а за лаштунками сцени кипітиме відповідальна й виснажлива робота. Тому, як бачите, в цей святковий день нашому колективу доведеться працювати, а не відпочивати. Зате за тиждень, на вихідні, ми усі разом із сім’ями вирушимо в Яремче, де таки зможемо розслабитися і відпочити. А потім із новими силами і запалом повернемося до Тернополя втілювати нові проекти та задуми!
Юля Квітка
