Керівник авіамодельного гуртка Тернопільської станції юних техніків
Перший політ людини в космос, як на мене, є знаменною подією. Не лише через п’ятдесят, навіть через мільйон років для людства вона залишатиметься унікальною. А в 1961 році – була взагалі геніальною, якщо взяти до уваги рівень техніки на той час. Тому політ Юрія Гагаріна в космос – це, безумовно, прогрес.
Щоб сколихнути суспільство сьогодні, як 12 квітня п’ятдесят років тому, думаю, достатньо дати людям можливість користуватися електроенергією безкоштовно. Це буде проявом турботи про населення. Як відомо, її видобувають на території певної держави, з певних ресурсів. Але мова йде, передусім, про екологічно чисту електроенергію. Адже потреби людини безмежні, а надра Землі – вичерпні. До речі, вчений Микола Тесля довів, що електроенергія є повсюди, лише треба її правильно використовувати.
Тепер діти не хочуть бути космонавтами через державну політику, яка ведеться. Мрії людини залежать від її добробуту: де щаслива сім’я, там щасливі діти. То як же вони можуть мріяти стати космонавтами, коли постійно чують скарги батьків на невтішний стан у державі, яка не підтримує справ дорослих. Відтак, діти теж думають про гроші та бізнес. Отож політика безпосередньо впливає на їхній світогляд. Але, з іншого боку, у всі часи дитячі мрії залишаються однаковими. Загалом, діти – як чисті аркуші паперу, яких можна програмувати відповідно до ситуації. Окрім того, великий вплив на дитину має виховання. Зараз держава спонукає дітей не працювати, адже такою справою як «купити-продати» займатися легше! Тому варто переглянути систему цінностей виховання, інакше молоде покоління деградує. Слід пам’ятати, що діти – це наше майбутнє.
Що ж, сьогодні вони не хочуть бути космонавтами, але, натомість, їм до вподоби займатися авіаконструюванням. Так, вихованці нашої станції юних техніків – це талановиті діти, які бажають кращого майбутнього.
Думаю, мрія людства про космос за п’ятдесят років не змінилась, зокрема, в тих, хто дивиться на небо, а не під ноги. Суспільство завжди цікавило і продовжує цікавити, чи є позаземні цивілізації.
Згадуючи про день 12 квітня п’ятдесят років тому, скажу, що про політ першої людин в космос я довідався у школі. Це мене дуже вразило. На той час історичні події не спотворювались, а зараз, на жаль, кожен політик пише історію під себе. Але до подібних подій, які є важливими для всього людства, усім потрібно уважніше ставитися. Справді, у кожної країни є свій керівник, але усі ми живемо в одній хаті, яка має назву «Земля».
Юля КВІТКА
