Віктор Долішний, видавець журналів «Тобі», «Моя дитина»

Агітаційна машина країни СРСР, в якій народився і жив до 1991 року, працювала багато, набридливо і агресивно! Втекти від неї було практично неможливо. Свята були визначені і не піддавалися обговоренню чи, тим більше, запереченню!

Одним із них було і залишається Міжнародне Жіноче Свято 8 Березня! Святкували його всюди: в дитячих садках, школах були обов’язковими вітання одногрупниць, однокласниць! А вітання виховательок і вчительок, які без оказій і скандалів практично не обходились: не ті квіти (мімоза, підсніжники, фіалки – таке не проходило), не ті парфуми, не ті цукерки! А ще маму привітати малюнком, паперовою аплікацією (клей ПВА був усюди!), пластиліновими поробками, випиляною і випаленою фанерою у вигляді вісімки! Зрештою, затиралася сама причина святкування, а залишилися: магічна цифра 8 – як знак безкінечності; березень – як прихід весни, пробудження природи; жіноче свято, на противагу чоловічому 23 лютого, – як привід привітати масово всіх і поокремо жінок від нуля і до … років…

Так було в СРСР. Україна не є правонаступником тієї країни, – такі права і обов’язки на себе взяла Росія. Шкода, але 8 Березня, як і 23 Лютого, 1 Травня, 9 Травня в нашій країні відзначаються за правилами країни СРСР! Комерційно – це вигідно, агітаційно – це на державному рівні нікого не хвилює! Чому шкода? Бо точаться побутові і не тільки баталії: що, як і чи треба святкувати 8 Березня аж до гвавту. Кожен керівник державної і великої комерційної структури діє на свій розсуд – від відзначення передодня 8 Березня до повної заборони! А вдома? Великий привід для гумористів і карикатуристів! А як святкувати (не напиватися) це свято? Ми з дружиною «викрутилися» таким чином: йдемо в гарну ресторацію на обід, де її вітають і дають якісь презенти, і прогулюємось містом, де її знову вітають і дають презенти. Приємно обом! А головне, – мені не доводиться придумувати якісь кулінарні шедеври саме в цей день і мити посуд! :))