До парламентських виборів залишилося трохи менше року, а політичні пристрасті довкола цієї теми не вщухають. Зокрема, нещодавно народні обранці ухвалили новий виборчий закон, який спричинив неабиякого резонансу. Сьогодні питання про його доцільність стоїть серед політичних сил, мабуть, на порядку денному. 
Новий законопроект передбачає повернення до змішаної системи обрання депутатів, встановлення п’ятивідсоткового виборчого бар’єру замість тривідсоткового й усунення з політичної арени блоків. Найбільше дискусій у політичних кулуарах, а також серед експертів, викликало перших два новведення.
Отож, власне бачення контексту “свіжого” законопроекту висловили представники обласних політичних осередків під час прес-клубу в понеділок, 21 листопада. Вони відзначили як позитивні, так і негативні сторони у нововведеннях виборчого процесу. Відтак, судячи із почутого, політичні партії умовно розділились на два табори – на прибічників і противників законопроекту. Однак, більшість із присутніх зауважили, що їхні лідери готові “грати” за новими правилами, щоб пройти до Верховної Ради.
На початку зустрічі слово було надано юристу ТОО Комітет виборців України Павлу Левківу. Він вважає, що змінювати виборче законодавство напередодні самих виборів – недоцільно. Це спричинить збільшення кількості порушень у виборчому процесі.
– Прийняті зміни народних обранців стосовно запровадження змішаної виборчої системи є кроком назад, оскільки у законопроекті практично не дотримано рекомендацій Венеціанської комісії. Пропорційна же система виборів уже була апробована, яка зарекомендувала себе достатньо непогано. Тому повернення до змішаної системи є виключно політичним рішенням, яке, у певній мірі, представляє зацікавлення певних політичних кіл, – каже пан Левків.
А збільшення прохідного бар’єру до п’яти відсотків і відсутність блоків, як говорить юрист, дає підстави вважати, що у парламенті будуть представлені лише “великі” політичні партії. Тому сьогодні постала необхідність кодифікації виборчого законодавства – ухвалення Виборчого кодексу.
Натомість народний депутат, представник Української народної партії Ярослав Джоджик не зовсім погоджується із твердженнями Павла Левківа. Він переконаний, що характеризуючи прийнятий закон, потрібно говорити не лише про його недоліки, а й “плюси”.
– Якщо порівнювати законодавство, відповідно до якого відбувалися місцеві вибори рік тому, то я стверджую, що новий закон буде серйозним кроком вперед. Ми повинні зважати на умови, в яких він приймався: станом на сьогоднішній день є сцементована парламентська більшість, яка не дискутує, а просто голосує по піднятий руці. А пошук консенсусу і прийняття законопроекту відбувалися у ситуації обрання альтернативи. Звичайно, є багато недоліків у законі, але ми були змушені піти на компроміси. Тепер багато залежить від діяльності політичних сил.
Позитивні нюанси у новому законопроекті виокремила голова обласної організації політичної партії «Фронт Змін» Любов Гринчишин. Жінка каже, що закон у теперішній редакції – це насамперед перемога опозиції.
– Вперше партія влади прислухалася до думок опозиції. Із 20 поправок, які висувалися, було враховано 17-ть. Це – результат компромісу. Законопроект є заслугою опозиції, результатом співпраці з міжнародною спільнотою. А п’ятивідсотковий бар’єр, можливо, є викликом для опозиції, яка повинна поставити перед собою завдання – отримати більшість у парламенті, – зазначає Любов Гринчишин.
Дещо протилежної думки дотримуються представники інших політичних осередків.
Cкажімо, не бачить вагомих переваг у прийнятому законопроекті й голова обласної організації партії «Громадянська позиція» Петро Ландяк. На його переконання, у політчиній діяльності неможливо “схрестити” мажоритарників і одну з політичних сил, оскільки немає спільної основи. Разом із тим, великим “плюсом” він вважає ліквідацію блоків як суб’єкта владної інституції. Європейські країни з усталеною демократією встановлюють найменші прохідні бар’єри. Це дає змогу, продовжує розмову пан Петро, швидше оновлювати владу, інакше – вона законсервується.
Новий закон, за словами голови Тернопільської обласної організації політичної партії «Україна майбутнього» Ігоря Яворського, є прямим шляхом тотального контролю над законодавчою владою, за допомогою судів, диктатури, міліції, прокуратури. Зрештою, він спрямований на закріплення режиму Партії Регіонів та її сателітів.
– Позитивним у ситуації, яка склалася, є тільки один момент: усі побачили хто є хто у діючому парламенті. Водночас це змушує непарламентські опозиційні політичні партії об’єднатися у єдину політичну силу для подолання п’ятивідсоткового бар’єру. У наступному парламенті Партія Регіонів може отримати більше 300 народних обранців, що означає можливість змінити Конституцію України. Причому, вона має лише 15% підтримки в державі, – констатує пан Ігор.
Більш оптимістино у своїх висловлюваннях стосовно нового виборчого закону була налаштована заступник голови Тернопільської обласної організації політичної партії «УДАР» Наталія Михно. Наприкінці свого коментаря вона побажала присутнім представникам політичних сил успіхів у роботі та в підготовці до виборів.
– Віталій Кличко як лідер партії висловив думку, що закон не є добрим для України. Тож, ми будемо відстоювати пропорційну систему виборів з відкритими списками. А позитив все ж таки вбачаємо у п’ятивідсотковому бар’єрі, що спонукає політичні сили працювати, розвиватися і, врешті, пройти в парламент. Адже в Україні діє понад 200 політичних партій, що є проблемою хворого суспільства, – каже пані Наталія.
Аби подолати п’ятивідсотковий виборчий бар’єр і потрапити до парламенту, “малим” політичним силам доведеться об’єднати власні сили для формування єдиного списку на мажоритарних округах. Лідери окремих політичних партій над цим уже активно працюють, про що повідомили їхні побратими на прес-клубі. Однак, поки що не всі політичні сили готові поділитися своїми подальшими планами.
Зокрема, Ігор Яворський і Петро Ландяк зазначили, що керівники “України майбутньої” і “Громадянської позиції” переговори про об’єднання з іншими політичними силами ведуть, проте з ким саме – наразі не повідомляють. У цьому ж напрямку працюють політичні партії “Удар”, “Фронт змін”, Українська народна партія.
– До цього питання слід підходити з досить виваженої позиції, адже партії мають різні ідеологічні спрямування, – каже Ярослав Джоджик. – Як підказує життя, політичну перспективу мають ті об’єднання, що переслідують чітку ідеологію. Українська народна партія наразі веде переговори про об’єднання в єдину політичну партію з Конгресом українських націоналістів, “Нашою Україною” і Українською республіканською партією “Собор”.
Натомість керівник фракції ВО «Свобода» в обласній раді Олег Сиротюк виступає проти такого механізму задля подолання п’ятивідсоткового виборчого бар’єру. Мовляв, політичного об’єднання як такого не відбудеться, а спостерігатиметься процес поглинання слабших партій сильнішими.
Наразі закон прийнятий народними депутатами, але не набув юридичної чинності без підпису президента. Водночас експерти не виключають можливість, що до нього ще неодноразово будуть вноситися зміни, що стало звичним явищем для українських чиновників. Отож, політичні пристрасті продовжують вирувати, а політики “чубитися” і вдаватися до непередбачуваних дій і вчинків. А от, які реальні наслідки для виборців матимуть їхні амбіції та узаконені задуми, – мало хто переймається, чи взагалі це робить.
