Усі ми звикли думати про В’ячеслава Чорновола як про відомого політика. І цікавих фактів у його біографії було більш ніж достатньо. Варто взяти до уваги хоча б його участь у діяльності Української Гельсінської спілки. Або те, що був засновником Народного руху. Але, виявляється, він мріяв зовсім не про велику політику. Понад усе хотів бути просто журналістом. Навіть перебуваючи у таборах, мріяв видавати свою газету.
Саме таким, несподіваним для нас, постає цей знаний діяч у книзі історика Василя Деревінського «В’ячеслав Чорновіл. Нарис портрета політика».
Це перша книга про Чорновола. Видали її у не у Києві чи Львові, а саме у Тернополі. Взялося за цю справу видавництво «Джура». І хоч у магазини книжка тільки має надійти, у планах уже є її наступне перевидання.
– В’ячеслав Максимович з дитинства був позбавлений інформації про край, де він жив – про Черкащину і Холодний Яр. А ще нічого не знав про Голодомор 1932-33 років. Батьки йому про це не розповідали, щоб син зробив хорошу кар’єру. І він справді ішов по звичних щаблях радянського активіста. Але з комсомольського діяча перетворився на борця із системою. Коли приїхав у 1955-му до Києва, був вражений, що там не знають української мови. З того часу почав спілкуватися лише українською, – розповів автор на презентації книги у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.
Для того, щоб написати цю монографію, Деревінський працював цілих сім років. Читав документи в архівах, спілкувався із рідними та сучасниками Чорновола. Були факти, що вражали самого історика.
– В’ячеслав Чорновіл не навчався підпільної діяльності. Але вмів робити речі, неможливі в СРСР. Йому вдавалося видавати самвидавом «Український вісник». І при цьому КДБ не мало даних, що це робив він. На суді відмовився від адвоката. А коли на судовому засіданні подали пункт, що Чорновіл був редактором журналу, він так вправно вів свій захист, що ці звинувачення були визнані безпідставними, – зазначив Деревінський.
Поки що ця книжка лише шукатиме свого читача. Автор розповів, що фінансову підтримку для неї організував син В’ячеслава Чорновола Тарас. Політик, мовляв, зацікавлений, щоб ім’я його батька доходило до громадськості. А інформаційні матеріали для книжки надавала, зокрема, і сестра В’ячеслава Максимовича Валентина. Отож не дивно, що схвальні відгуки від рідних свого героя у Деревінського уже є.
Є у нього ще й підтримка тернопільських істориків. Так, доцент Тернопільського національного економічного університету Микола Лазарович стверджує: Деревінський намагався позбутися замилування, возвеличення постаті Чорновола – і це йому вдалося зробити. І, водночас, на його думку, автор показав внесок цього політика у дисидентський рух. А історик Ярослав Секо із Тернопільського національного педагогічного університету додає, що про Чорновола говорять багато, але знають про нього мало. А в цій книжці можна ознайомитися з новими фактами з його біографії.
Як би там не було, книжка про В’ячеслава Чорновола уже побачила світ. На черзі – дискусіїі і обговорення з приводу її виходу. Оскільки герой був далеко не ординарний, безслідно вона не зникне. Принаймні, для істориків і дослідників діяльності В’ячеслава Максимовича. А ще для рідних. Недаремно ж родина долучилася до видання цієї книжки.
Тетяна Сорока
