В розпал лютневих морозів в Тернопільській дитячій музичній школі №1 відбувся теплий захід – щорічний обласний конкурс юних піаністів імені Василя Барвінського. Цього року це музичне змагання святкує ювілей – 15 років. Ініціатором та організатором конкурсу увесь час існування є викладач школи – Одобецька Ірина Миколаївна. Її ж стараннями було створено музей-світлицю знаменитого композитора (каб.16 в музичній школі).
Василь Барвінський (1888-1963) є визначним представником української музичної культури XX ст. В її історію він увійшов як композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент, організатор музичного життя. Чим відомий цей визначний представник української музичної культури XX століття,провідний діяч Союзу українських професійних музик, доктор мистецтвознавства, почесний доктор Українського університету в Празі.
Поринути в світ музики учасникам та слухачам допомогла викладач школи Олена Плахцінська, яка стала ведучою конкурсу.
Маленькі піаністи з усієї області з напруженням чекали на свій виступ. З-під їхніх крихітних та швидких пальчиків звучали відомі твори українських композиторів. Окрасою конкурсу є творча спадщина Василя Барвінського. За радянських часів його твори були знищені і тривалий час заборонені. І лише тепер вони знову оживають, завдяки натхненній грі юних талантів.
За словами ж самих дітлахів, до конкурсу вони готувалися довго і старанно. Діти були небагатослівними, із захватом та переживаннями стискали кулачки перед виходом на сцену. Маленька Софійка (8 рочків), учениця Монастириської музичної школи, розповіла, що музикою займається уже два роки, до музичного змагання юних піаністів готувалася наполегливо.
На щастя, грамот та подарунків вистачило усім. Маленькі таланти були нагороджені дипломами, грамотами та шквальними оплесками.
Чудовий конкурс, а ще кращі конкурсанти. Але… Гляньте на останнє фото… Тут стоїть цвіт, талант нашої області, всі вправні, мудрі, старанні, адже поганих не привозять на такі конкурси… Проте.. у вашому конкурсі потрібно зробити строго три місця, або ж номінувати усіх дітей, особливо молодшого шкільного віку. Особисто моя учениця потрапила в номінацію, а от знаю як розчарувалися ті 20 діток які не потрапили у жодну з номінацій. Невже вони гірші? Я чула як виступали всі, і серед тих “не гідних” діточок були, що в рази ліпше зіграли від тих діток які були удостоєні номінацій. Не приємний осад залишається на душі…
Підтримую думку попереднього автора коментаря. Неможливо сказати, що некомпетентні члени жюрі, неможливо сказати, що неталановиті діти… Але хочеться, щоб списки переможців поповнили і інші школи, невже серед представників району немає достойних? Було б добре, якби члени жюрі були зібрані з інших областей… Організовуючи конкурс між дітками маленькими слід зважати і на їх психіку… Навіть, якщо й дитя не справилось на призові місця потрібно їх якось відзначити. Аж тоді дитина зможе повірити в себе. Адже не кожен дорослий зможе на найвищому рівні справитися із завданнями, якщо йому перший раз дадуть в руки інструмент. В цілому атмосфера конкурсу привітна, доброзичлива. Але… Оті дитячі сльози…