Ось і весна. Правда, наразі лишень на календарі, хоча погода вже починає сприяти весняному настрою. Але із цим, тобто, з настроєм, ще все попереду, як і традиційні березневі свята: 8 березня – День весни та жінки, День землевпорядника, 15 березня – Всесвітній день споживача, 23 березня – Всеукраїнський день працівників культури та Всесвітній день книги і авторського права, 25 березня – День Служби безпеки України, 27 березня – День театру.
Отож, навіть і не зглянемося, як за святковими букетами та подарунками для жінок, за традиційними весняними клопотами, вигляне яскраве сонце, заспівають пташки, а на галявинках, вільних від снігу, закивають голівками підсніжники, видзвонюючи своїми дзвіночками ніжні мелодії. Весна ж прийшла!
Перший місяць весни колись вважався ще й першим місяцем року і, взагалі, першим місяцем існування Сущого Світу. Історичні дані свідчать, що саме з березня починався новий рік у стародавніх єгиптян, персів, греків, римлян і багатьох інших народів. У Київській Русі березень був першим місяцем року аж до 1492-го року нової ери, коли спеціальним рішенням Московського Собору цей термін із соціально-релігійних міркувань було перенесено на вересень. Потім, у 1700-му році, цар Петро І своїм указом «змістив» початок року вже на січень.
Індійці на початку березня святкували мале свято богині Дурги. А велике свято цієї богині відзначалося в день осіннього рівнодення. У стародавньому Римі в березні було свято Кібели, на якому її жреці оплакували Аттіса – символ сонця, що поверталося на весну. На другий день після оплакування Аттіса римляни зустрічали весняний поворот сонця всенароднім радісним святом.
В Єгипті в березні згадували похорон Озіріса, який, згідно з єгиптеською релігією, був сонцем, що було слабким взимку, а на весні знов діставало свою силу. За свідченнями Плутарха, в Афінах також у березні було свято «Вітоношення» – жителі міста носили по майданах пальмове гілля.
Весняні свята язичницького походження, що відзначали зв’язок навколишньої природи з життям людини, в’язалися з обрядами, метою яких було прогнати зиму, тобто смерть. Подібні обряди були поширені не тільки в Україні, але й у балтійський народів та німців.
У скандинавських народів, особливо у стародавніх шведів, за часів язичництва у березні місяці було велике свято, яке супроводжувалося жертвоприношеннями, масовими іграми та торгами протягом цілого тижня.
У персів та в стародавніх слов’ян був звичай на початку березня влаштовувати урочистий обід – «тризну» – на честь мертвих родичів. Під час тризни люди оспівували кінець зими і палили солом’яне опудало. Поляки сьомого березня топили Маржану і при цьому співали про смерть, що в’ється по парканах і шукає собі поживи.
Березень – третій місяць року в григоріанському календарі, має 31 день. Назва «березень» закріпилась у середині XIX століття. Походить від назви промислу «березол» (заготівля березового попелу, що використовувався для виготовлення скла). Походження назви виводять також від слова «береза», яка в цей місяць починає цвісти. Але до того часу місяць називався «март» від латинського «Марса» – бога війни, якому цей місяць був присвячений.
Щодо старослов’янських назв, то на півночі держави цей місяць називали «суходіл» або просто «сухий», бо весняне сонечко на ту пору здебільшого висушувало вологу після зими землю. На сході вживали назву «пролітень», бо в цей час з’являлися перші перелітні птахи, котрі віщували наближення тепла. У народі його звали «капельник», «протальник», «запалі сніги», «з гір потоки», «соковик», «полютий», «красовик».
У фольклорних матеріалах слово «березень» вживається рідко, як ось: «Сухий березень, теплий квітень, мокрий май – буде хліба урожай», «Березень сухий, а мокрий май – буде каша й каравай». Значно частіше в українській народній творчості зустрічається назва «март» або «марець», як ось: «Буває март за всіх варт», «В марець ще змерзне старець», «Білий, як в марці сніг», «Згинув, як марцевий сніг», «Сухий марець, мокрий май, буде жито, як той гай».
Особливого значення хлібороби надавали дню весняного рівнодення (21 березня). В цей день випікали з тіста фігурки й символи різних пташок, виносили їх в поле чи сад, примовляючи: «Пташок викликаю із теплого краю. Летіть соловейки на нашу земельку, спішіть ластівоньки пасти корівоньки». Потім цими тістечками пригощали дітей. Були й інші прикмети березня: якщо сніг тане швидко, а вода біжить прудко – на мокре літо; якщо часті тумани – літо буде дощове; якщо багато соку в берези – чекай дощового літа; якщо вільха розпустить листя раніше за березу – буде холодне літо; спів солов’я, кування зозулі на голе дерево – до неврожаю; якщо до першого грому земля не розмерзнеться і будуть два грозові дні поспіль – до гарного врожаю.
Погодні прикмети свідчать: березень має сім погод – крутить, мутить, припікає, сіє, віє, розливає, з неба щедро поливає, та як тільки почуєш жайворона, знай – це на стійке тепло.
А ось які за якими прикметами прогнозували і погоду, і врожай.
Якщо на Казимира (4 березня) погода, то буде на бараболю урода.
Якщо 9 березня (Предтечі) випаде сніг, то й Великдень буде холодний.
Якщо 13 березня молодий місяць і дощ, то й усе літо буде мокре.
Якщо на Явдохи (14 березня) вода капає зі стріх, то ще довго буде холодно; якщо дме східний вітер, то буде гарне літо, а західний чи північний – навпаки. Якщо на Явдохи зранку світить сонце, то буде добрий врожай на картоплю. Прогнозувала Явдоха і майбутній урожай: якщо сонячно, то буде врожай на огірки та пшеницю, а коли з дощем, то літо чекай мокре й тепле, вродять просо і гречка. Якщо курка на Явдоху нап’ється, то на Юра вівця напасеться. Тепла Явдоха з південним та західним вітрами – літо буде з медом.
Якщо на Федота (15 березня) замете – довго трави не буде. Якщо дме теплий вітер, і літо буде тепле й мокре, якщо ж холодно і вітер з півночі – й літо нікудишнє.
22 березня – Сорок святих. Якщо в цей день тепло, то стільки днів утримається гожа днина, а холодно – бути сорока морозам, коли хмарно і мороз, то скоро буде тепло і можна сіяти. Яка погода на Сорок святих, така буде й у Петрівку. На Сорок святих погода, то на гречку урода. Якщо на Сорок святих буде мороз, і сніг розтане від сонця, то буде врожай на кавуни, а якщо морозу не буде, сніг розтане від туману, то кавунів не буде.
Яка погода буває на теплого Олекси (30 березня), то така і на Великдень.
Олена Лайко
