Шановний Сергіє Віталійовичу!

Пишу Вам по-сусідськи, бо до глибини свого 300-літнього коріння, схвильована непростою ситуацією навколо Вашого здоров’я (та репутації). Ще в п’ятницю, 2 березня, я дізналася, що Ви запиналися на ефірі всеукраїнського радіо «Ера». Всюдисущі журналісти зразу зробили висновок – «…». Адже їх професійний обов’язок – інформувати громаду про …. З 15.00 до 18.00 я була в страшних переживаннях: що ж сталося, чого мовчать Ваші помічники? І лише по закінченню робочого дня, прес-служба міської ради повідомила, яким не простим був для Вас той день, 2 березня 2012 року.

Ви зранку обговорювали питання розрахунків за енергоносії та підняття тарифів на воду і електроенергію для населення з міністром палива та енергетики Юрієм Бойко, який, напевне, добряче «потріпав» Вам нерви («зденервував», як люблять казати старі тернополяни), а потім з начальниками комунальних служб говорили про проблеми ЖКГ (ті проблеми, вірю, Вас вже так «дістали», і ніяк не вирішуються, ще з часів «попередників»). Після цього вирушили на прямий ефір програми «Коло запитань» на радіо «Ера». Дивно, що навіть помічники не знали причини Вашого запізнення, коли їх про це запитав ведучий. Та лише в перерві до соратників нарешті «добігло», що з Вами не все гаразд. І вони оперативно відправили Вас до Тернопільської психоневрологічної лікарні. Там провідні місцеві спеціалісти поставили діагноз «церебро-судинний криз». А помічники з гордістю повідомили, що «наш мер – трудоголік»!

Звістка про цей випадок рознеслася в Інтернет-просторі не лише нашого міста, а й на всеукраїнських сайтах, які спробували «докопатися» до суті, що ж саме було на тому вікопомному ефірі. Їм у цьому допомагали присутні на програмі політики. Але, напевно, вони були дуже зайняті своїм виступами, далеко сиділи від Вас і «нічого не бачили». Тож, джерелом інформації про подію для мене, Вашої сусідки, були лише коментарі прес-служби міської ради.

Нові деталі я почерпнула з Інтернет-видань в суботу, 3 березня. Виявляється, Вам так покращало після п’ятничного ефіру, що в суботу (а то був робочий день) Ви не сачкували на лікарняному ліжку, а скликали нараду просто у своїй палаті (скажу, що палата виглядає на фото досить пристойно.) Але учасники наради, на жаль (що теж видно з фото), були без халатів і бахіл, чим, на мою думку, мимохідь порушили санітарний режим поважного медичного закладу. Чи може я така древня і щось вже пропустила щодо вимог відвідування хворих у лікарнях? Але, незважаючи ні на що, Ви особисто цим вчинком ще раз підтвердили думку ваших колег, що Ви – трудоголік!

Та в неділю, 4 березня, версія про п’ятничний ефір була доповнена: виявляється, Вам стало зле ще до ефіру і Ви ще близько дванадцятої поїхали до лікарні, де Вам поставили крапельницю. Спіймавши момент, Ви все таки втекли від лікарів (!) і поїхали на той важливий всеукраїнський ефір (адже зараз, перед виборами до ВР, кожне «мудре» слово від вашої політичної сили надзвичайно значиме).

У всій цій історії в мене виникає ряд запитань. Що ж це в нас в Тернополі за лікарі такі, що не бережуть здоров’я нашого дорогого міського голови? Та й де ж Ваша, Сергіє Віталійовичу, власна відповідальність за своє здоров’я. Адже Ваша сім’я не є далекою від медицини. І я думаю, що з малих літ Ви поінформовані про основи відповідального ставлення до власного самопочуття.

Не можу не констатувати принагідно, що в Україні смертність від серцево-судинних захворювань знаходиться на першому місці! А діагноз високоповажних тернопільських медиків «церебро-судинний криз» належить саме до розряду серцево-судинних захворювань. Хочу Вам зауважити, що в групі ризику до цих захворювань є саме «трудоголіки» та різні інші «голіки». Тому уклінно прошу Вас: ставтеся відповідально до свого здоров’я, адже Ви так нам потрібні як активний менеджер на посаді міського голови (пам’ятайте, що до виборів ще три роки!).

Та маю ще одне прохання.

У Вашій прес-службі кажуть, що Ви зібралися судитися з тим пильним, небайдужим журналістом, який першим запідозрив, що з Вашим самопочуттям не все гаразд. І висунув свою сміливу версію. Ви ж знаєте, що він пише «про все» і завжди готовий ловити кожне Ваше слово. І тут зловив, і навіть запропонував публічно (!) здати кров (на якийсь аналіз). Я розумію, як дорога Вам кожна крапля Вашої крові. І, звичайно ж, Ви не погодилися!

Та з висоти своїх трьохсот літ, хочу, щоб все у нас в місті було мирно і без скандалів. Тож по-сусідськи прошу: не судіть людину за її професійний інтерес, адже публічні люди в публічних місцях, звичайно ж, викликають цікавість журналістів. Та й, напевно, йому було щиро цікаво послухати той Ваш ефір.

Може кращим порадником стане почуття гумору і саме з гумором, по-доброму вирішиться ця ситуація. Адже суди за останній рік у нашій країні стали дуже поширеними, але не дуже популярними серед громадян України. І чомусь пройшла мода на почуття гумору, правду та здоровий глузд.

З повагою та найкращими побажаннями,

Тернопільська Липа – вікове дерево, ботанічна пам’ятка природи, що зростає між будинками 1 – 3 на вул. Листопадовій у Тернополі.