Цьогоріч у Тернополі на один вищий навчальний заклад стало менше. Після рішення сесії міської ради Галицький інститут імені В’ячеслава Чорновола реорганізували у коледж. Це пов’язано насамперед із реформою у системі освіти на всеукраїнському рівні. Тож відтепер випускники Галицького коледжу отримуватимуть дипломи із зазначенням: освіта – середня спеціальна.
Понад дві сотні колишніх студентів несподівано самі для себе були змушені змінювати і спеціальність, і навчальний заклад. При цьому жодних скарг до міського голови чи управління освіти не надходило.
Здавалось би, парадокс. Чому ніхто зі студентів, що опинилися без своєї альма-матер, не протестував проти такої несправедливості? Як виявилося, є доволі просте пояснення такого затишшя серед тернопільської молоді: бюджетникам запропонували «дотичні» спеціальності в економічному та технічному університетах Тернополя, а контрактники вибирали собі вузи в інших містах. Заклад комунальний, отож влаштовувати студентів до нових вишів зобов’язалася міська рада.
Начальник Тернопільського міського управління освіти Ольга Похиляк стверджує, що проблем із перетворенням інституту на коледж не виникало.
– Реорганізація закінчилася і Галицького інституту як такого на сьогоднішній день немає. Перший курс не набирали, а студенти другого, третього і четвертого перейшли на навчання до економічного та технічного університетів. Але уже не на державну, а на платну форму. Є відповідні угоди з цими вишами. Міська влада профінансувала вартість навчання кожного студента. Тому батьки дуже вдячні і задоволені, – зазначила Ольга Похиляк.
За її словами, гроші, що платили студенти контрактної форми навчання, не пропали. Адже оплачувати треба було кожен рік окремо.
– Ті, хто вчилися на контрактній формі, могли продовжувати навчання у будь-якому університеті. І не тільки у Тернополі, а й в інших містах – подавали документи туди, де вважали за потрібне. Це була їхня особиста справа. Навчання в інституті ці студенти оплачували за рік. Тому їхні гроші не пропали, ніхто нічого не програв.
Перехід студентів до нових університетів на диво добре збігся із малою кількістю випускників тернопільських шкіл цього року. Отож, на думку Ольги Петрівни, поповнення своїх рядів і економічний, і технічний університети Тернополя сприйняли як позитив.
– Треба сказати, що керівництво вузів із задоволенням взяло нових студентів у свої лави. Цьогоріч ми мали наполовину менше випускників шкіл, ніж минулого року. І тому кожен студент був «на вагу золота». Чотири школи у нашому місті взагалі не мали випускників. Що ж до теперішнього Галицького коледжу, то він функціонуватиме і надалі як середній спеціальний заклад. Це прирівнюється до технікуму.
Але у кожної медалі, як відомо, є два боки. І те, що реорганізація інституту в коледж так гарно виглядає з погляду міської влади, зовсім не означає, що студентам такі зміни сподобалися.
– Чутки про зміни ходили в інституті ще з початку цього року. Але спершу ніхто нічого не знав. Нам просто не казали, чим це все закінчиться. Ми відвідували пари, як звичайно. А вже під час літніх канікул студентам почали телефонувати викладачі й повідомляти, що інституту більше не буде, – пригадує колишня студентка цього закладу Марія Зарічанська (ім’я і прізвище змінено на прохання самої студентки).
Дівчина раніше навчалася за спеціальністю «Видавнича справа і редагування». Тепер освоює науку у Тернопільському національному економічному університеті, на факультеті «Міжнародний бізнес і менеджмент».
– Тим, хто вчився на факультеті туризму чи на економічному, запропонували продовжити навчання за цими спеціальностями й в економічному університеті. Навіть для спеціальності «реклама» є свій відповідник. А студентів зі всіх інших наших факультетів відправили просто на менеджмент – там були вакансії. Раніше у мене були лекції із журналістики, видавничої справи, редагування. А тепер геть інше – управління персоналом, бухгалтерський облік, митна справа, трудове право.
Студентка підтверджує, що вибір іти чи не іти на запропоновану спеціальність у неї був. І вирішальну роль відіграв саме той фактор, що мерія оплачує навчання на платній формі.
– Наші контрактники без проблем перевелися на журналістику у педагогічний університет. А мені залишився лише рік навчання. Платити самій, якщо три роки вчилася за державний кошт, просто невигідно. Та й молодшого спеціаліста за напрямком «Видавнича справа» я отримала ще коли навчалася у коледжі. А тепер опаную ще й іншу спеціальність.
Студентам-контрактникам у цій ситуації довелося добряче побігати і пошукати, де закінчувати навчання. Міська рада їм не компенсувала ні повної вартості навчання у новому вузі, ні навіть різниці між платою у Галицькому інституті та обраному університеті. Ну що ж, назвався грибом – лізь у борщ. Хочеш бути студентом університету – плати більше. Батьки, як завжди, допомогли своїм чадам із коштами. І незадоволених серед молоді немає. Навпаки, як говорить один із студентів, що зараз навчається у Тернопільському педагогічному університеті, такі зміни пішли тільки на краще. Бо раніше він міг розраховувати на диплом інституту, а тепер матиме університетський. Та й шкодувати тепер, мовляв, нема за чим: життя таке, що треба пристосовуватися до нових умов. Часу на роздуми немає – навчальний процес уже почався.
Ось така повчально-навчальна історія із майже хеппі-ендом. Інституту не стало, але студенти таки продовжили навчання. Нехай і в новому університеті, і на зовсім інших факультетах. Та й що краще: навчитися чогось нового чи залишитися без диплома узагалі? Питання, як на мене, риторичне.
Тетяна Сорока
