“Мене надихає життя”, – так сьогодні на відкритті виставки у торговому центрі “Атріум” сказав про себе відомий київський скульптор Олег Пінчук. У нашому місті представлено 9 його робіт із бронзи. Це вперше скульптор погодився на постійно діючу виставку в одному із обласних центрів України. Скільки саме вона тут буде, він і сам не знає. Та переконаний: довго.
Опівдні, одразу після відкриття, у невеликій виставковій залі ніде голці упасти. Журналісти і пошановувачі мистецтва обступили скульптора з усіх боків. У кожного було що запитати. Воно й не дивно. Побачити митця такого рівня – це вже подія. А якщо він ще й сам хоче спілкуватися – таке не може не притягувати.
У своїй творчості Олег Пінчук керується звичайними людськими принципами. Як і кожна людина, він хоче залишити після себе якийсь слід.
– Дуже багато речей, які я роблю, — це, насамперед, прагнення самореалізації, – стверджує він.- Образи до мене приходять із дитинства. Я малим відвідував краєзнавчий музей у Києві. Бачив там великі бивні мамонта. Моя дитяча уява малювала цих звірів чимось схожими до моїх собачок-такс. Я прийшов додому і їх намалював.
Як згадує митець, ці враження були настільки сильними, що вплинули на його вибір як скульптора.
– Минуло 20 чи 30 років. Я закінчив академію мистецтв, закінчив вищу школу у Женеві і стало питання, що робити. Робити, як усі до мене робили, чи однокурсники, чи вчителі? І я вирішив повернутися до своїх дитячих спогадів, до своєї уяви. Почав ліпити тих дивних тваринок, яких уявляв у музеї.
Він також пояснив, чому працює із бронзою. За його словами, це «вічний матеріал, що несе тепло вогню». Камінь же, на його думку, «більш холодний і не такий надійний». Бронзу, мовляв, можна переплавити, а з каменем такого не зробиш.
Як кожна творча людина, Олег Пінчук не здатен визначити, скільки працюватиме над якимось черговим своїм витвором. Каже, цей процес може тривати як роками, так і кілька тижнів. Головне, за його переконаням «вчасно зупинитися».
Крім скульптур, у виставковій залі є і картини. Так і хочеться сказати: не прості, а золоті. Хоч і без благородного металу, та надзвичайно цінні. Адже це унікальні роботи відомої української художниці, що все життя писала картини у стилі наївного малярства, – Марії Приймаченко. Ці вісім картин скульптор привіз до Тернополя зі своєї власної колекції.
Отож, відвідувачі виставки можуть побачити не тільки Олега Пінчука-скульптора, а й Олега Пінчука-колекціонера.
Можу сказати лише одне: вийти із зали байдужим просто неможливо.
Тетяна Сорока
