У рейтингу найвидатніших для людства подій XX століття перший політ людини у космос займає своє почесне місце. Це зрозуміло і особливих доведень не потребує. Щоправда, боротьба ідеологій та сучасне дещо скептичне ставлення до будь-яких досягнень радянської країни, якої вже давно не існує, встигли дещо нівелювати його значення. Однак мова сьогодні не про політику.
Йдеться про сам факт того, що 50 років тому, 12 квітня 1961 року, людина у крихітній металевій кульці вперше в історії людства подолала земне тяжіння і вийшла на орбіту планети Земля…
На тему вперше відкритих дверей у космос та ідеї інформаційно відзначити цю подію розмірковує один із найактивніших представників Громадського об’єднання «Тернопільська липа» Віктор Долішний.
– Не відкрию секрет, якщо скажу, що саме ти став ініціатором перетворення цьогорічного буденного дня 12-го квітня у «небуденний», принаймні для людей, тим чи інших чином пов’язаних із поданням інформації для широких кіл читачів і слухачів.
– Справді, ідея була з іншими нашими колегами в журналістському, мистецькому, креативному колах максимально поділитися здобутою інформацією стосовно першого польоту людини в космос. Визначити, з’ясувати його значення, зробити максимальний акцент на цю подію. Просто дивно: колись усі діти мріяли бути космонавтами, а зараз ця професія за статусом знаходиться на рівні шахтарів, сталеварів, тобто, вважається для підростаючого покоління «колишньою» і вже нікому не потрібною. Однак мова зовсім не йде про підняття рейтингу роботи льотчика-космонавта. Дивно інше: що людям зараз чомусь стало все одно, – чого ті космонавти літають, для чого вони взагалі все це тоді робили. Отже, хотілося би поговорити знову про перший політ людини в космос саме як про ПОДІЮ.
– Але ж у будь-якому випадку після польоту в космос льотчик-космонавт Юрій Гагарін в одну мить став найпопулярнішою людиною на нашій планеті?
В 1961 році політ Гагаріна став одним із найсильніших хвильових інформаційних потоків, які сколихнули людство. В принципі, людство було готовим навіть створювати всесвітній державний устрій, ламати кордони і забувати про всі біди, труднощі і проблеми, які наробили Перша-Друга Світові війни. Але дві величезних супердержави настрашилися цього впливу, який ішов хвилеподібно по всьому світу при зустрічах із Гагаріним. І вони тихенько-мирненько почати це діло «скручувати». Тим більше, що американці в космічній сфері постійно не встигали за Радянським Союзом, – почали пробувати запускати щось на Місяць, правда, досі невідомо, чи вони там справді були…
А те, як весь світ зустрічав Гагаріна, незалежно від віросповідання, кольору шкіри, ідентифікації в культурному просторі, – чи це бедуїни в Африці, чи китайці та японці, чи стримані Голландія, Німеччина, Англія, – це просто «бомба». Всюди його зустрічали однаковісінько, – із захопленням, позитивом, радістю. І сильні цього світу були зовсім не готові до такої реакції. А оскільки Юрій Гагарін ще й комуніст, і «пальма першості» опинилась у Радянського Союзу!.. При уряді тоді був Хрущов, який, на жаль, не міг оцінити переваги цього статусу. Хоча в історичних матеріалах саме на його бажанні космічних досягнень, польотів, його зацікавленості у цій справі багато хто акцентує. Однак у контексті світовому Хрущов не був у «великій грі», – він був у грі, затягнутій на Карибську кризу, закінчення «холодної» війни. В результаті, ці два уряди з такого хорошого хлопця, як Юрій Гагарін, зробили «істукана»: шахта імені Гагаріна, проспект Гагаріна і все. Як загинув перший льотчик-космонавт через вісім років після польоту в космос теж невідомо досі. Далі його діяльність, його особа, на жаль, не відслідковувались і не розгортались. І весь той величезний потенціал людський, який готовий був зробити Юрія Гагаріна першим Президентом Землі, зійшов на «нуль».
– І тепер минуло вже п’ятдесят років…
Справді, ця дата, ці п’ятдесят років є, щоб згадати про таку тему з газети-радіо-телбачення-інтернет-сайту, про це поговорити. Як весь світ тоді однаково сприймав Гагаріна, так і Тернопіль може загадати, як наше місто в 1961 році зустрічало його політ. Загалом, на той час люди абсолютно чітко розуміли: якщо Гагарін полетів, то за рік-другий ми – на Марсі, за 5-6 – освоюємо пів Всесвіту і «ура»! І про той весь «сволочізм» державний, який творився на той час у світі, можна забути. Але нічого подібного. На жаль, той вищевказаний «…ізм», все одно виграв…
Отже, думаю, що цього року випадає нам чудова можливість ще раз це діло представити, поговорити, спробувати «злапати» тих, кому в 1961 році було 10, 20, 30, дізнатися, як вони все це сприйняли. І відповідно, – максимально сколихнути інформаційний простір на цю тему. Така була ідея в мене і «Тернопільської липи».
– А як до Вашої ідеї поставилися колеги-журналісти?
Наразі я ще не отримав жодної категоричної відмови чи критики. Всі наче «за», а там – подивимося. Все, що нам вже вдалося знайти, ми виставимо у нас на сайті, скинемо своїм партнерам – нехай беруть, переробляють, розміщують у себе. Хочеться, аби журналістська спільнота в цей день забула про рейтинговість подачі інформації, про поняття «хто це зробить першим». Було б добре пообмінюватися інтерв’ю, матеріалами, попрацювати разом, щоб вийшов ось такий інформаційний потік, обмін, «вибух». А ще було б непогано, якби 12 квітня 2011 відбулися якісь інші так звані «флеш-моби», щирі акції доброї волі в честь першого польоту людини в космос. Скажімо, умовно, на 44-ій чи 55-тій хвилині десятої чи одинадцятої ранку, вирахувавши, коли орієнтовно корабель Гагаріна пролітав п’ятдесят років тому на Тернополем, просто подивитися на небо!
Розмовляла Олена Лайко
