Побачила і не повірила, що це правда!
«Любов, комсомол і весна» – назва виставки, яка розпочалася в бувшому музеї Леніна 8
березня. Ото вже й привітали жінок! Дивлячись на це, розумієш в якій країні зараз живеш
(Виявляється президент має велику групу підтримки ).
А люди йдуть. І чоловіки поперед тобою без черги вигулькують, щоб купити квиток. Все в
порядку. «Здравствуй родная страна! Любовь, комсомол и весна.»
А потім подумала, може організатори хочуть таким чином все ж відвернути жінок від
свята 8 березня? Показати суть «праздніка», нагадати за яку жінку боролася і якою її
бачила радянська пропаганда?
І як ми не намагалися адаптувати цей день під Свято Весни впродовж останніх років, а тут
нате вам, ПРАВДА. Такими ви були! Так жили! І… Так … будемо жити?!
В одному залі – радянські плакати, фарфорові фігурки піонерів, доярок, колгоспниць,
великі вази з вождем всіх трудящих, грамоти вимпели, полотна соцреалізму.
В другому – виставка «Міжнародний жіночий день – історія у фотографіях». Тут
все витримано, адже в організаторах ООН, представництво ЄС в Україні. Тут мирно
співіснують галичанки (народні вчительки) і Паша Ангеліна, Олександра Колонтай (член першого більшовицького уряду) і Олена Степанів (учасниця січово-стрілецького руху),
Валентина Терешкова і Юля Тимошенко, Ірина Мерлені і Яна Клочкова. Але якось дуже
сумно від того, якою показали жіночу долю впродовж ста років.
А в третьому – стільки оголеного жіночого (все ж таки 8 березня) тіла різних авторів –
живопис, скульптура – у всеможливих композиціях, що так і хочеться сходити на таку ж
виставку 23 лютого, бодай наступного року.

А навпроти Українського дому весняна реклама,судячи з якої жінку можна вживати
паличками і по-частинах!
Після побаченого не раз себе щипнула. Може сниться? Ні! Не сплю.

Київ.

Європейська площа.
Рік 2011.
8 березня.

Тетяна Долішна для «Тернопільської Липи»