Комп’ютерна залежність несе у собі однакову небезпеку, як алкогольна і наркотична. Нині, коли комп’ютер  є чи не у кожного вдома, проблема гемблінгу, стає дуже актуальною. Гемблінг – це форма психологічного розладу, коли людина отримує задоволення від азарту.

Перша комп’ютрна гра “Зоряні війни” вийшла у світ у 1962 році. Її завдання полягало в тому, щоб відбити астероїди і напади ворожих космічних кораблів. Згодом було створено багато інших ігор, деякі з них імітують різні види спорту, приміром хокей чи гольф. Чимало комп’ютерних ігор отримали високу оцінку громадськості, оскільки вони дуже цікаві і допомагають у навчанні. Однак ігри “екшн”, як і ті, що називають  “стрілялками” часто критикують через їх агресивний характер.  Зазвичай мета цих ігор – вибрати зброю і знищити ворогів.

Психіка підлітка науразливіша

Найчастіше комп’ютерними іграми захоплюються підлітки, а це дуже небезпечно, бо їх психіка є більш незахищеною, а тому і вразливішою у порівнянні з дорослими.

–       Не потібно покладатися на самосвідомість підлітка, – додає психолог. – У цьому віці їм ще важко розрізняти усю небезпеку, яку криє у собі комп’ютерна залежність. Потрібно показати дитині, що є маса інших цікавіших занять, аніж комп’ютерні ігри.

Тернополянин Олександр Башта, теж зіткнувся із проблемою надмірного захоплення комп’ютерними іграми у свого сина Олександра, який на початку 8-го класу, замість занять у школі просиджував у комп’ютерному клубі.

– Я спочатку нічого не зауважив за Сашею, – розповідає пан Олександр. — Вдома він мало часу проводив біля комп’ютера. Правда Саша став трішки агресивнішим, на запитання “Як справи у школі ”, відповідав, лише “Нормально”. Коли запитував про оцінки, то він казав, що їм не ставлять. Я спочатку не надав цьому уваги. Але, після зустрічі із класним кернівником задумався. Вчителька поскаржилася на слабке здоров’я сина і що він, у зв’язку з хворобою, рідко буває у школі. Та насправді це було не так. Син за весь період шкільного життя, захворів лише два рази. І слабким здоров’ям він не вирізнявся.

Щоранку Саша збирав сумку і йшов, за його словами, до школи. Одразу виникло запитання, де він проводив увесь цей час? Після серйозної розмови з сином він зізнався, що просто гуляв по вулиці. Але я йому не повірив. Можна погуляти раз, другий, але не тижнями. Тому довелося прослідкувати за ним. Як виявилося, Саша весь цей час був у … комп’ютерному клубі. Відтоді, ми почали контролювати сина. Попросили вчительку повідомляти, коли Саша не з’являвся у школі. Більше почали приділяти йому уваги, багато розмовляли. Саша знов почав ходити на плавання, замість того, щоб гаяти час біля комп’ютера. Відтак, сам зрозумів, що життя без комп’ютерних ігор – набагато цікавіше.

Нині Саша студент і комп’ютер використовує, хіба що для підготовки до занять та спілкування з друзями. Комп’ютерні ігри для нього відійшли на задній план. Ось тому, батькам, які зіткнулися із подібною проблемою раджу приділяти більше уваги своїм дітям і старайтеся, щоб вони весь час були зайняті. Тоді вони не матимуть часу на всілякі дурниці.

Грати можуть по 10-12 годин поспіль

Дослідження японських вчених, які вивчали наслідки багатогодинного перебування дітей у віртуальному інформаційному просторі, зокрема під час комп’ютерної гри, вражають. За їх результатами, у дітей, які практично безперервно грають  комп’ютерні ігри можуть виявлятися хронічні зміни у розвитку головного мозку. Зокрема, не розвиваються лобні долі, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті, емоції, навчання. Саме ці частини мозку повинні розвиватися до досягнення дорослого віку. Крім того, внаслідок багатогодинного сидіння перед монітором псується зір. Це зумовлено тим, що в цей час людина рідше кліпає, внаслідок чого з’являється сухість і подразнення очей.

– Дуже небезпечно, коли підліток намагається забути про свої проблеми поринаючи у світ комп’ютерної гри, – зауважує лікар-психотерпевт Владислав Газолишин. – Відтак, він може грати по 10-12 годин поспіль не відчуваючи при цьому голоду, спраги, втоми, йому  не хочеться спати. Тобто, гальмуються всі нормальні функції організму. Після припинення гри, людину не полишає бажання продовжити. Адже гра їй приносить найбільше задоволення.  Відтак, таку людину можна назвати комп’ютернозалежною або ігроманом. Найчастіше ігроманами стають люди, які отримали у дитинстві велику психологічну травму. Приміром, у неблагополучних сім’ях, де батьки постійно сварилися, дитина втікала від проблем у віртуальний світ. Адже саме там вона відчувала свою значимість. Якщо ваша дитина за характером інтраверт і за своєю природою є замкнутою і мовчазною, вона теж наражається на небезпеку стати ігроманом. Інколи комп’ютернозалежними стають діти, які ростуть у неповних сім’ях, де батьки не мають часу їм приділяти багато уваги, бо зайняті зароблянням грошей на шматок хліба.

Комп’ютерну залежність важко вилікувати

Основною причиною, чому люди починають грати у комп’ютерні ігри – це азарт. За словами Владислава Газолишина, азарт – притаманний кожній людині. Наприклад, одним із видів азарту спостерігається у вболівальників на футбольному матчі. Вони уявляють себе гравцями, прокручуючи у голові усі футбольні комбінації. За дослідженнями фахівців, уболівальник за матч може скинути до півтрора-двох кілограмів ваги. При чому увесь цей час він сидів на місці. Це, так звана, нормальна форма азарту. Тільки матч закінчується, азарт зникає. Втім, тільки-но вболівальник починає робити ставки на гру, таким чином підсилюючи відчуття азарту, він наражає себе на небезпеку. Адже суми ставок весь час зростатимуть, відповідно програші теж. Людина втачає відчуття де реальність, а де фантазія. Так само із комп’ютерними іграми. Раніше, коли функціонували гральні заклади ігромани “просаджували” там великі суми грошей.

–       Ігромани не можуть ніяк зупинитися, щоб припинити гру, – пояснює психолог. – Якщо у них закінчуються гроші, то вони починають позичати у знайомих. Дехто навіть бере кредити у банку, а потім програє їх на автоматах. За допомогою до фахівців вони переважно звертаються, коли втрачають усе. Але тоді буває пізно. Ігромана із стажем 10-15 років вилікувати практично не можливо. Вийшовши із лікарні, вони знов повертаються до …автоматів. Добре, що такі заклади у нашому місті закрили. Адже вони спокушали все більше людей. Ви навіть не уявляєте скільки у нас хворих на ігроманію. Правда не факт, що такі заклади не пішли працювати у тінь. Не факт, що тепер такі люди будуть грати на “віртуальні” гроші. Це теж небезпечно, адже в людини немає більше ніяких інтересів, окрім комп’ютера.

Не рідко комп’ютерна залежність призводить до злочину. Так, один підліток навчився “зламувати” захисні коди банків і викрадав з їх рахунків гроші. При цьому йому не стільки були важливі самі гроші, а відчуття небезпеки, що він робить щось протизаконне, а саме безнаказаність за це.

Ось тому, дуже важливо цікавитися життям дитини, її проблемами та переживаннями. Станьте їй найкращим другом, щоб у неї не виникало бажання втекти від реальності у віртуальний світ комп’ютерних ігор. Життя ж насправді значно цікавіше!

Тетяна Кузів