Якось так складається, що наступним після традиційних зимових свят іде 25 січня – Тетянин день. Саме тому, згадуючи всіх подруг і знайомих Тетян, яких так хочеться привітати з іменинами, усвідомлюєш, що знову пролетів рік, – рік життя, в якому всі тільки й робили, що поспішали, поспішали, наздоганяли і знову кудись мчали, аби лише не зупинятись на місці, не чекати, не думати, що минали дні, як хвилини, і ми сподівались – ось ще трошки, і нарешті вдасться передихнути, відпочити, розслабитись, але воно все якось не вдавалось, і біг тривав та тривав…
Хоча, хто зна, можливо в цьому і сенс, – бігти вперед і не зупинятися, і поспішати, і встигати, і дивитися на небо, і посміхатися, і ловити у пригорщі дощ, і нагрібати оберемками жовте листя, і тертися щокою об колючі грані сніжинок. Бо поки ми все це відчуваємо – живемо!
З іменинами вас, дорогі Тетяни! Натхнення до життя, радості від життя, і просто натхнення, і просто радості, і просто хороших щасливих днів! Вітаємо!
P.S. Особливі вітання у цей день для головного редактора «Тернопільської Липи» Тетяни Долішньої!!! Нехай все здійснюється!
…Ти шукаєш музику вітру,
Щоб зіграти її по нотам,
І чекаєш доторків світла
Крізь мереживо тіней ночі…
Сподіваєшся знову на літо,
Щоб сховати папери в теку,
І закохуєшся у квіти,
Що так млосно пахнуть у спеку…
На сніжинках січнево-білих
Ти на долю собі ворожиш,
У хороше і далі віриш,
Бо інакше просто не можеш…
Олена Лайко, “Тернопільська Липа”
Фото з мережі Інтернет
