Ось і січень. Так ніби здавалося ще довго до Нового року, так старалися встигнути до тієї межі, на якій 31 грудня, а тепер вже все покотилося: перше січня – вихідний, який, як завжди, невідомо коли розпочинається, – чи то відразу після дванадцятої ночі, чи вже зранку, а тоді, за ним, – друге січня – звичайний робочий день. Таким чином, все знову по-новому. Отже, у нас тепер січень.

Говорили в народі якось про цей час: «Не барись, на вулиці січуть морози». Напевно, саме відтоді і утворилася одна з назв цього другого місяця зими – «січень». Однак наразі, як ми можемо спостерігати, його перший день зовсім такій погоді не відповідає. Разом із тим, оскільки січень, як другий місяць зими, розділяє (січе) її навпіл, на думку деяких мовознавців, саме це і дало таку назву місяцеві. Існує також думка, що назва «січень» походить від слова «січа»: в давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб навесні їх засіяти. Цей промисел і називався «січа». До цього перший місяць року мав також назви студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій. А ще його також називали в давнину білошубником, зграйником, колядником.

Про січень та його особливості розповідають і прислів’я та приказки: «Січень снігом січе, а мороз вогнем пече», «Січень без снігу – літо без хліба», «Січень, січися, а ти – до печі (груби, каміну) тулися», «Січень, січися, а ти – до печі тулися», «Січень не так січе, як у вуха пече», «У січні вночі панують сови та сичі», «Січень січе та морозить, а ґазда з лісу дрова возить», «В січні сніг січе з вітрами, а пияк трясе зубами».

Чимало із січнем пов’язано і погодніх прикмет. Скажімо такі:

– Січень без снігу – літо без хліба.

– Зелене Різдво – білий Великдень.

– Який день Різдва – такий і на Петра, бо як Різдвові, так і Петрові.

– Прийшов Степан – на ньому червоний жупан.

– На Водохрещі день теплий – буде хліб темний.

– На Опанаса-ломиноса бережи носа.

– Краще Різдво тріскуче, ніж пекуче.

– Якщо січень холодний, то липень – сухий і спекотний; грибів не ждіть до осені.

– У січні – березень, то бійся в березні січня.

– Якщо січень мокрий та з відлигами – жди холодного літа.

– Як на Новий рік падає сніг, то будуть гриби рости.

– Якщо дерева в січні часто покриваються інеєм – на щедрий врожай.

– У січні луна йде далеко – морози міцнішатимуть.

– Якщо у січні висить багато густих і довгих бурульок – урожай буде хороший.

– Якщо у січні часті снігопади та завірюхи, то в липні часто йтимуть дощі.

– Як на Новий рік і на Різдво позамерзають бурульки під стріхою, то це прикмета, що цього року буде врожай на кукурудзу.

Січень багатий на християнські та народні свята.

7 січня – один із найзнаменитіших і найвеличніших празників святкового календаря – Різдво Христове, що в народі йменують просто Різдвом.

13 січня – Маланки, або Василів вечір, Щедрий вечір. Цього дня господині готують щедру кутю і пригощають нею всіх, хто приходить. З вечора й до півночі щедрувальники обходять оселі.

18 січня – Хрещенський Святвечір. Цього дня готують «голодну кутю» та «закликають мороз». Третє різдвяно-новорічне свято – Водохреще, як Різдво та Василь (Старий Новий рік), також має своє надвечір’я і це – останній день колядок. А ще 18 січня – це Святвечір з голодною кутею: готують третю й останню кутю різдвяно-новорічних свят. В цей вечір і ворожили на долю і примічали погоду: «Як на голодний вечір темно, то вродить гречка».

19 січня – Водохрещі, Водохреще, Йордана, Ордана. З ним пов’язують хрещення у водах річки Іордан Христа і при цьому на Христа зійшов святий дух у вигляді голуба, посланого Богом-Отцем. Вважається, що на Водохреще вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх весь рік.

20 січня – Івана Предтечі, Хрестителя. «Прийшов Іван Предтеча та й забрав свята на плечі. Після Івана Предтечі, хто не робить, того б’ють у плечі». Цим днем закінчувалися зимові святки.

21 січня – Опанаса; Пів-Івана, Різдвяний день. Святкують переважно жінки, бо кажуть, що «Пів-Івана полоще ложки». Цей день збігається з Різдвом, а тому іще називали «виряджанням», або «проганянням свят». Власне на Різдвяний день повністю завершуються всі святки зимового циклу. Літні жінки, прикрасивши гребені, ходили від хати до хати, а потім збиралися в одній з осель за святковий стіл

23 січня – Маркіяна. Його називали ще «Грицем-літозазивачем», і вважалося, що «Який день – таке й літо». Іній на стіжках – на мокрий рік

25 січня –Тетяни. Якщо вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирію, а коли сніжно, то літо дощове.

28 січня – якщо дме вітер, рік буде сирий.

31 січня – Опанаса. Переважно цей день буває холодним, а тому казали: «З Опанасовими морозами жарти лихі. На Опанаса-ломиноса бережи носа».

“Тернопільська Липа”

Фото з мережі Інтернет