Африканська чума свиней (далі – АЧС) – захворювання, яке останнім часом все частіше на думці не лише спеціалістів ветеринарної медицини, власників свиней, чи представників мас медіа, але й кожного пересічного громадянина – споживача продукції тваринного походження, зокрема – свинини.
Воно й не дивно, бо, починаючи із 2012 року, коли перший в Україні спалах АЧС виник у Запорізькій області, хвороба стрімко стала поширюватись у всіх напрямках держави, поки не охопила всі регіони. І сьогодні в Україні нема жодної області, де б за цей період не реєструвався спалах АЧС.
Не обминуло захворювання і Тернопільську область. Так у січні 2017 року хворобу було виявлено у місті Збараж і вже у жовтні другий в області випадок зареєстровано в індивідуальному господарстві у с.Бариш Бучацького району.
АЧС – дуже небезпечне захворювання, яке поражає всі види свиней, незалежно від породи та віку і у всіх випадках закінчується летально, через що завдає значних економічних збитків від недоотримання потенційної продукції свинарства та затрат на проведення оздоровчих заходів.
Відзначу, що оздоровлення неблагополучного пункту у м.Збараж, навіть за дуже приблизними підрахунками, обійшлося у 300 тис. грн державних коштів. І це при тім, що спалах тут виник по завершенні всіх січневих свят, перед якими дорослі свині були піддані забою, а поросят господарі ще не встигли придбати. Тому вилученню та утилізації методом спалювання було піддано лише 12 гол. молодняка, за які власники отримали компенсацію від держави.
Та чи можна собі уявити, чого вартують збитки, нанесені від знищення тисяч і навіть десятків тисяч свиней на свинокомплексах Хмельницької, Київської та інших областей, де хвороба реєструвалась у минулі роки?
І сьогодні гостро стоїть питання – чи можна запобігти АЧС? Нагадаю, що збудником АЧС є вірус, а факторами його передачі можуть бути як інфіковані свині, так і продукція свинарства, яка не була піддана термічній обробці. Адже збудник у м’ясі, отриманому від хворих свиней, здатний виживати близько 5-ти місяців, в копченостях (шинка, балик, ковбаса), що не були піддані проварюванню, а лише коптінню – до 6-ти місяців, а в соленому салі – до одного року. І коли залишки такої продукції чи боєнські відходи згодувати свиням, то інфікування збудником АЧС пройде неодмінно.
Відзначу також, що вірус непогано почуває себе і в зовнішньому середовищі. Так в ґрунті, чи гної він зберігає вірулентність до 3-х місяців, що значно розширює коло механізмів його передачі. Ним може бути взуття громадян, чи колеса автотранспорту, які хоч би певний час перебували у вогнищі інфекції. Тут негативну роль, навіть самі цього не усвідомлюючи, можуть відігравати заготівельники, які у пошуках живності курсують по різних регіонах держави, в тому числі неблагополучних щодо АЧС. Резервуаром і фактором передачі збудника АЧС у природі є дикі кабани та м’ясо тварин, добутих на полюванні.
Та повернемось до проблем в області. Причиною першого спалаху АЧС була годівля тварин харчовими відходами, які, очевидно містили збудника хвороби.
У причинах другого випадку спершу розглядались версії і боєнських відходів і м’яса диких кабанів, та, скоріше за все, причиною занесення збудника була людина. Власниця тварин, де виникло захворювання, повідомила, що у першій декаді вересня у хлів заходив заготівельник і проводив огляд свиней. З часу відвідин і до перших проявів захворювання (16 жовтня) минуло трохи більше як місяць. Можна стверджувати, що інкубаційний період триває не більше 2-х тижнів і спалах мав би виникнути не пізніше кінця вересня. Звичайно так би могло бути, якби зараження тварин відбулося у той же день. Та, якщо вірус із взуттям був занесений у хлів, чи лише у двір, то невідомо – скільки часу він знаходився у зовнішньому середовищі, поки потрапив в організм тварини. А виживає він, як зазначено вище – близько трьох місяців. Так, що ця версія, у нашому випадку, є найбільш вірогідною, особливо, враховуючи те, що неблагополучні пункти реєструвались і далі реєструються у майже всіх сусідніх областях, які є полем діяльності заготівельників.
То чи можна запобігти спалаху АЧС? Навіть враховуючи здатність вірусу виживати та всі механізми його передачі, буду все ж дотримуватись думки, що можна. Спілкуючись з колегами з інших областей, неодноразово доводилось отримувати інформацію, що навіть у випадках, коли відносно неподалік від вогнища інфекції були розташовані спеціалізовані свиногосподарства, але суворе дотримання ними ветеринарно-санітарних правил, забезпечення закритого режиму роботи, регулярне проведення дезінфекцій та обмеження числа осіб і транспорту, яким дозволено перебувати на фермі, створювали надійний заслін для вірусу АЧС і запобігли спалаху хвороби.
Ці приклади можуть бути повчальними для власників спеціалізованих свиногосподарств області й, крім вищевказаних рекомендацій, пропоную не практикувати вигульного утримання свиней, відмовитись від годівлі столовими та боєнськими відходами, навіть за умови піддання їх термічній обробці, забезпечити тваринників двома змінними комплектами спецодягу, які піддавати пранню лише в господарстві, не допускати до роботи на фермі осіб, які утримують вдома свиней і не дозволяти працівникам ферми приносити з дому (на обід) м’ясні продукти.
Ці пропозиції стосуються також індивідуальних власників, для яких рекомендую обладнати перед входом до хліва дезкилимки у вигляді дерев’яного квадратного каркасу розміром сторін від 0,5 до 1,0 метра, які слід засипати опилками, а зверху вкрити мішковиною. Такий дезкилимок необхідно регулярно (хоч би двічі в тиждень) заправляти дезрозчином. А використовувати для цього можна такі препарати, як Віроцид, Віркон-С, Біодез-Р та інші, які можна придбати через систему ветеринарних аптек.
Така проста конструкція допоможе звести до мінімуму ймовірність занесення інфекцій в приміщення для тварин. Але найкращий спосіб запобігання хворобі – не дозволяти нікому заходити у хлів. Хоч добре розумію, що уникнути цього часто неможливо, бо для багатьох громадян-власників свиней, продаж їх заготівельникові – єдиний і найпростіший спосіб реалізувати тварину та отримати готівку. Проте і тут можна значно знизити ступінь ризику. Звісно, що заготівельник, прибувши до власника, мусить тварину оглянути, провести промірювання і лише тоді поведе мову за ціну. І знову ж таки рекомендую не дозволяти йому заходити у хлів у власному взутті, бо невідомо, де він вже перебував і що може міститись на підошвах. Кращий спосіб запропонувати йому перевзутись, ще до входу на подвір’я, у ваше домашнє взуття і це хоч в якійсь мірі захистить ваших тварин від інфекцій. І не переживайте, якщо він зігнорує вашу пропозицію і поїде далі, бо потенційна небезпека значно вища. Заготівельник живе за рахунок придбаної у вас живності та він нікуди не дінеться. І якщо би всі громадяни-власники тварин це зрозуміли, то не було б в Україні стільки спалахів АЧС і таких непередбачуваних витрат та економічних збитків для держави.
