Колись у Тернополі, плануючи свій подальший життєвий шлях, випускник школи гідно міг вибирати між чотирма інститутами: фінансово-економічним, політехнічним, медичним та педагогічним. І в цьому виборі, причому, зовсім не бралося до уваги, що перший вуз називали «протитанковим» через сусідство із застиглим перед ним на постаменті справжнім танком – однією із тодішніх «візитівок» міста, другий іменували «бляхарнею», а на третій гостинним широким жестом вказував кам’яний Ілліч на площі Свободи, другу руку багатозначно тримаючи в кишені. Про педагогічний тернопільські жартівники щось особливе придумати якось не встигли, хоча інститут і сам мав яскраву відмінність, – власне iм’я у назві… За останні двадцять років ще два вузи в Тернополі отримали у своїй «шапці» прізвище знаної в краї людини (щоправда, педагогічний, подалі від гріха, замінив собі Ярослава Галана на Володимира Гнатюка), а також гордо стали називатися університетами. Якщо асоціювати це слово із такими славетними навчальними закладами, як Кембридж чи Оксфорд, то залишається тільки чекати, коли слово «Тернопіль» почне у оточуючих асоціюватися саме з університетами, які тут працюють. Хоча, чесно кажучи, наші вузи і так мають гарну репутацію й високий рейтинг серед вищих навчальних закладів України та не тільки. Але от чи додає звання «університет» до нього особливих балів, це вже окреме запитання.
Медичний інститут – академія – університет
Найстарший тернопільський вуз – медичний. Заснований у далекому 1957 році, він був тоді першим у місті вищим навчальним закладом. До 2000-го тут готували суто лікарів на єдиному факультеті – медичному, а лише за останнє десятиріччя до нього долучилися також фармацевтичний та стоматологічний. Впродовж майже восьми років, з 1997, медичний встиг побути «академією», а в 2004 – здобув статус університету.
– В 1992 році, згідно рiшення Кабiнету Мiнiстрiв України, наш вуз було названо іменем Івана Яковича Горбачевського – видатного біохіміка, гігієніста та епідеміолога, громадсько-політічного і освітнього діяча, – зазначає помічник ректора Тернопільського державного медичного університету Анатолій Паламарчук. – І це було цілком логічним та зрозумілим, адже цей всесвітньо відомий вчений є уродженцем Тернопільщини.
За час свого існування вуз випустив близько двадцяти тисяч лікарів та фармацевтів, чимало з них стали видатними діячами медицини України.
– Серед 554 науково-педагогічних працівників університету дві третини становлять його випускники, – розповідає Анатолій Паламарчук. – На кафедрах працюють 86 докторів наук, професорів і 319 кандидатів наук, доцентів, в тому числі 3 члени-кореспонденти Національної академії медичних наук України, 9 Заслужених діячів науки і техніки, 2 Заслужені працівники освіти, 2 лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки, 3 Заслужені винахідники, 3 Заслужені лікарі України.
Зараз у медичному інституті здобувають освіту понад чотири тисячі студентів. Більше тисячі з них – іноземні громадяни з 52 країн світу, з яких 90 відсотків навчаються англійською.
Тернопільський економічний – курс на Європу
Ще один тернопільський університет, який до отримання цього поважного статусу встиг побувати академією, – економічний. А починалося все в 1966 році з відкриття в Тернополі відділення фінансово-економічного факультету Київського інституту народного господарства. За рік відділення переросло у факультет, з 1971 року – у фінансово-економічний інститут. «Інститутом народного господарства» вуз почали називати у 1989 році, «Академією народного господарства» – з 1994-го, а 30 березня 2005 року він став університетом. 29 вересня 2006 року Указом Президента України вищому начальному закладу присвоєно статус національного.
– За двадцять років незалежності наш навчальний заклад суттєво змінився, –розповідає проректор з науково-педагогічної роботи Тернопільського національного економічного університету Микола Шинкарик. – З’явилися нові спеціальності, факультети, зросла матеріально-технічна база, зокрема, збільшилася кількість комп’ютерів, створено комп’ютерні зали, побудовано нову бібліотеку, яку відкрили цього року. Також цьогоріч ми розпочали підготовку за трьома новими напрямками: міжнародні економічні відносини, міжнародна інформація та комп’ютерні науки.
Сьогодні професорсько-викладацький колектив вузу налічує 1074 особи, серед яких – 62 доктори та професори, більше 500 доцентів, кандидатів наук. До складу університету входять факультети у Нововолинську, Самборі та Калуші, Чортківський, Івано-Франківський та Вінницький інститути, а також Єреванська філія.
– Одним із пріоритетних напрямків діяльності ТНЕУ є міжнародна співпраця з університетами Британії, Німеччини, Польщі, Австрії, Франції, Нідерландів, Швеції, Канади та інших країн, – зазначає Микола Шинкарик. – На сьогодні підписано 52 угоди про співробітництво Тернопільського національного економічного університету з 18 країнами світу. Свій підпис поставив вуз і під Великою Хартією Університетів. ТНЕУ є членом Європейської Асоціації Університетів та Європейської асоціації міжнародної освіти.
Цього року за багаторічну науково-педагогічну діяльність тернопільський економічний отримав звання «Лідер національної освіти» та золоту медаль в номінації «Міжнародне співробітництво в галузі освіти». Також університету вручено Сертифікат Якості Швейцарського інституту стандартів якості «International Quality Certificate» (SIQС).
Політехнічний: від філії до університету
Майбутні інженери почали здобувати вищу освіту в Тернополі з 1960 року, тоді ще, правда, це був просто загально-технічний факультет Львівського політехнічного інституту. За чотири роки його вже було перетворено на філіал Львівської політехніки, а в 1991-му скромний філіал отримав горду назву «Тернопільський приладобудівний інститут», повністю відокремившись від Львова і пустившись у самостійне плавання океаном української вищої освіти.
– П’ятдесят років тому наш навчальний заклад розміщувався в одному корпусі, в приміщенні колишньої школи, – розповідає ректор Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя Петро Ясній. – А сьогодні до його структури входить 14 корпусів. В 1996 році вузу присвоєно ім’я видатного українського фізика і електротехніка, організатора науки, громадського діяча, нашого земляка Івана Пулюя, і цього ж року на базі Тернопільського приладобудівного інституту було створено Тернопільський державний технічний університет. У 2009 році він отримав статус національного.
До структури вузу входять три коледжі, розміщені в Тернополі, Зборові та Гусятині. Загальне число студентів, які здобувають фах у технічному університеті, – близько 7 тисяч, а разом із студентами коледжів – 10 тисяч.
– На початку функціонування заклад готував фахівців лише за 1-2 спеціальностями, – каже Петро Ясній. – Сьогодні ми маємо 21 бакалаврську програму, 22 програми по спеціалістах, магістрах, аспірантуру та докторантуру за двадцятьма спеціальностями, спеціалізовані докторські і кандидатські ради за вісьмома спеціальностями. Університет є самодостатнім, адже ми не тільки навчаємо студентів, створюємо нові технології, матеріали, прилади, проводимо наукові дослідження, але й готуємо науково-педагогічні кадри для навчальних закладів. Зараз на базі нашого університету завершується створення наукового парку, який стане майданчиком для залучення інвестицій у наукові розробки та напрямки.
Найпопулярнішими серед вступників, за словами ректора вузу, є спеціальності комп’ютерного спрямування.
Від братської школи – до університету, від Галана – до Гнатюка
Якщо вважати, що справжній університет, як, скажімо, Кембриджський чи Оксфордський, складаються із окремих коледжів, то тернопільський педагогічний за своєю теперішньою структурою до них, в принципі, найближчий серед інших місцевих вузів. Чому? А тому що у його складі вже є два власних інститути: Мистецтв та Педагогіки і психології. Постали вони на основі колишніх факультетів, і хто зна, можливо з часом за їхнім прикладом у вузі з’явиться Інститут математики або Коледж іноземних мов…
Якщо ж згадувати події давно минулих днів, то біографія тернопільського педагогічного університету розпочалася в Кременці і за кілька століть минула чимало сходинок від братської школи, колегіуму, гімназії, семінарії, ліцею до учительського інституту. В 1950 році його було реорганізовано в педагогічний, а в 1969 – переведено до Тернополя. Так у нашому місті і з’явився ще один вищий навчальний заклад. Педагогічний в Тернополі почав активно розвиватися: нові факультети, цікаві спеціальності, власні студентські традиції. У ті роки вуз носив ім’я публіциста і письменника Ярослава Галана…
Новий етап історії вузу стартує з 9 червня 1997 року, коли було видано постанову Кабінету Міністрів України «Про створення Тернопільського державного педагогічного університету». У цьому ж році навчальному закладу присвоєно ім’я українського етнографа, фольклориста та громадського діяча Володимира Гнатюка. Через 7 років, в 2004-му Президента України університету надано статус національного.
– Як бачимо, за останні двадцять років наш вуз став зовсім іншим, отримав ім’я земляка, виріс за кількістю факультетів, інститутів, матеріальною базою, – розповідає ректор Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка Володимир Кравець. – З чотирьох корпусів, які були до незалежності України, сьогодні ми маємо дев’ять. У нас досить серйозна комп’ютерна лабораторна база, якій в Україні немає рівних.
Зараз у тернопільському педагогічному університеті навчається близько 6 тисяч студентів, 200 аспірантів, десятки докторантів. Викладацький колектив налічує 550 осіб, з них 70 відсотків – доктори та кандидати наук.
– Тернопіль можна вважати серйозним університетським центром, – стверджує Володимир Кравець. – Тернопільські університети, кожен у своїй групі, входять до числа провідних вузів України. До нас їздять на захисти, тут формуються відомі в Україні наукові школи.
Багато хто майбутній потенціал Тернополя вбачає саме у його вузах, сподіваючись на хороші перспективи розвитку для нього саме як міста молоді та студентів. У будь-якому випадку, чотири існуючих державних університети, сподіваємося, вже готові до подальших освітніх і наукових звершень у цьому керунку.