Кожен з нас по-різному сприймає поняття «незалежність». Тлумачний словник пояснює його як «самостійність, відсутність підлеглості, суверенітет». Якщо перші два слова з легкістю можна використовувати на побутовому рівні, в контексті риси тієї чи іншої особистості, то «суверенітет», хочемо ми цього чи ні, відразу спричиняє асоціації із поняттям «держава»… Вільна, самостійна, суверенна, незалежна. Саме такою є наша Україна вже впродовж двадцяти років!
Для двадцятирічних громадян нашої держави такі її риси є чимось на зразок рядового й усталеного, того, що розуміється саме собою, до чого вони звикли і навіть не усвідомлюють, що може бути якось по-іншому. Їм навіть дивно, коли хтось називає їх «ровесниками Незалежності України». Хоча з часом, можливо, вони з гордістю записуватимуть цей факт у своїх автобіографіях. Може… Колись… Тому що зараз мало хто з молодих людей особливо переймається цими моментами, ставлячись до Дня Незалежності України як до чергового вихідного, коли можна поїхати з друзями на шашлики, а ввечері сходити в парк на концерт, де обов’язково відбуватиметься якесь дійство, більше чи менше за маштабністю та розмахом, залежно від коштів, які влада вирішила витратити на це із бюджету.
Цьогоріч ми відзначаємо двадцятиріччя Незалежності України – чергова дата, за якою, будемо з оптимізмом сподіватися, обов’язково настане тридцятиріччя чи сорокаріччя і так далі, хоча, виходячи з історичного досвіду, що Мойсей сорок років водив свій народ по пустелі, віритимемо, що саме від того сорокалітнього ювілею викристалізовуватиметься щось більш конкретне із нами, державою на майбутнє. Поживемо-побачимо, що там ще якихось двадцять років, – он перші дві декади Незалежності уже промайнули, пролетіли, промчали і….
У ювілеї завжди прийнято згадувати про історію, походження того чи іншого свята, хоча теперішніх сорокалітніх навряд чи через двадцять років будуть запрошувати в школи на уроки історії розповісти, як же проходило становлення незалежної України. Адже нам дуже пощастило: все відбулося мирним шляхом, без крові і трагедій. Тому особисті «вікопомні» історії, з цим пов’язані, мають зовсім мало людей, – хіба ті, хто був у 1991 році депутатом Верховної Ради УРСР і особисто 24 серпня брав участь у прийнятті Акту проголошення Незалежності України. Разом із тим, усі ми, – старші за теперішніх двадцятилітніх, є свідками того, як все відбувалось. Ми жили в цей час, читали газети, дивились телевізор, слухали радіо, і робили свої висновки. Але це були також ми – ті, хто на Всеукраїнському Референдумі 1 грудня 1991 року проголосував «за» Незалежність України. Це були ми, хто в той час вчився чи працював, ходив на концерти лауреатів та учасників Червоної рути, відкривав для себе пісні «Братів Гадюкіних», «Кому вниз» чи Марічки Бурмаки. На наших очах відбувались зміни держав, прапорів, Гімнів. Щоправда, очевидно, зараз проблема одна, – чим далі відносить нас час від 1991 року, тим швидше ми забуваємо, про те, як було колись, і як стало тепер.
Щоб не забути, згадати, порівняти, підсумувати, нагадати іншим, подумати, проаналізувати, просто зробити щось, хоча б найменше, що залежить тільки від тебе, «Тернопільська липа» вирішила присвятити двадцятій річниці Незалежності України свій «незалежний» проект. Аби наші спогади вийшли якомога повнішими, ми вирішили долучити до нього людей, які прийшли в 1991 рік цілком дорослими та свідомими, які, як і ми, бачили, як усе відбувалось, робили свої висновки, в чомусь прикладаючись навіть до власне процесу становлення Незалежності. Але найголовніше, що люди, яких ми запросили до нашого проекту під умовною назвою «Незалежні інтерв’ю до двадцятої річниці Незалежності», впродовж двадцяти останніх років успішно, активно, повноцінно працювали в нашому краї над її утвердженням. Більше того, – своєю, може здатися, звичною, буденною працею, хотячи цього чи ні, але все одно доводили, що Незалежна Україна існує і творити її сьогодення під силу кожному. Отже, від сьогодні інтерв’ю з відомими тернополянами, приурочені цій важливій темі, цій непростій даті, цій особливій події, читайте на сайті «Тернопільська липа» у розділі «Незалежні інтерв’ю».
Ще одну частину нашого «незалежного» проекту ми вирішили присвятити власним журналістським дослідженням. Об’єктом таких досліджень вибрали наш рідний Тернопіль в контексті «Як було і як стало, чого ми досягли, що змінилося». Теми для цього знаходили у нашому повсякденному житті, згадуючи вчора, спостерігаючи за днем сьогоднішнім, заглядаючи у завтра. Чому саме ці питання та явища вибрали як основні, важливі, особливі? Тому що, на нашу думку, це, в основному, справді те, чого не було колись і є тепер, що це відрізняє Тернопіль від інших міст, що носить свій особливий тернопільський колорит. «Двадцять років Незалежності: як і що змінило Тернопіль» – така умовна назва цього розділу, який від сьогодні з’явиться на нашому сайті.
Отже, заходьте до нас, читайте, погоджуйтесь, сперечайтесь, критикуйте, залишайте свої відгуки, поради, рекомендації, зауваження, пропонуйте свої теми для дослідження і своїх героїв для інтерв’ю. Оскільки поняття «незалежність» важко визначити одним словом, так і для підбиття підсумків, усвідомлення висновків і пошуку моменту істини одного дня мало. Проект стартує сьогодні і триватиме доти, доки нам з вами буде цікаво про це говорити, думати і писати.
З двадцятиріччям Незалежності України Вас, шановні друзі!
З повагою і любов’ю, творчий колектив «Тернопільської липи».
