У Православній церкві України скептично ставляться до звичаю носити на зап’ястку червону нитку і вважають хибним твердження про те, що вона оберігає людину від зла, вроків, хвороб тощо. Про це йдеться в повідомленні на сторінці ПЦУ у Facebook.

Одним із забобонів є віра в те, що червона нитка на зап’ястку, зав’язана особливим чином, нібито оберігає від зла, вроків, хвороб чи інших напастей. Традиція зав’язування червоної нитки на руці бере свій початок від настанов окремих тлумачів містично-філософського вчення кабали, а також вірувань деяких індусів. Таку нитку батьки або жреці в’язали на знак посвяти дітей Ваалу (відомому в давнину фінікійському і західносемітському ложному божеству-демону). До речі, ідолослужіння Ваалу було головним гріхом древніх євреїв, проти чого виступали пророк Ілля, а за ним й інші пророки (див. 3 Цар. 18).
Але ж йдеться не про теоретичне дослідження ритуалів минулого, а про практику з сьогодення, через яку відбувається долучення до них! З якою метою ви зав’язуєте на руці червону нитку? Ви просите захисту, – але у кого? Хіба християни не знають, що найкращий захисник – Господь і наша віра: «Приймiть повну зброю Божу, щоб ви змогли протистояти в день злий i, все подолавши, вистояти. Отже, станьте, пiдперезавши стегна вашi iстиною‚ i зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовнiсть благовiстити мир; а понад усе вiзьмiть щит вiри, яким зможете погасити всi розпеченi стрiли лукавого; i шолом спасiння вiзьмiть, i меч духовний, що є Слово Боже» (Еф. 6: 13 – 17).
Після звершення Таїнства Хрещення священник одягає на людину натільний хрест, який є не лише символом віри християнина, нашого викуплення і спасіння, але й знаком Божого захисту і благодаті, що супроводжує віруючу людину впродовж усього її земного життя. Чи потрібен нам не захист Божий, а якийсь талісман захисту, особливо такий, справжню природу якого ми до кінця не розуміємо? Чи не означає це, що ми свідомо віддаляємося від Бога і не віримо у Його підтримку?
Зрештою, ми носимо різноманітний одяг, який складається із червоних, чорних, білих чи інших ниток… Але це всього-на-всього нитки, тканина, зовнішній одяг, це матеріальна, створена людиною річ, яка є тлінною… То яка в ній сила?
Сила – у нашому дусі, нашій вірі, наших молитвах. Сила – у Бозі, адже Він – Творець усього живого і неживого, Він – Добро і Джерело добра, а ми створені Ним за Його образом, отже теж покликані творити та виявляти добро у цьому світі. Допускаючи для нас різноманітні випробування, Бог цим виявляє піклування про благо, бо, долаючи спокуси і негаразди, ми стаємо духовно сильнішими, ми вдосконалюємося і міцнішаємо у своїй вірі, яка за словами апостола Павла «є здiйснення очiкуваного i впевненiсть у невидимому» (Євр. 11: 1).
Тож не через талісмани й амулети не зрозумілого для нас сенсу і походження, а завдяки істинній вірі в Бога та Його благодатній допомозі маємо захист від зла та зміцнення сил для того, щоби творити добро.