Учора село Старі Петликівці Бучацької громади огорнула глибока скорбота. Рідні, близькі, друзі, односельці, побратими та жителі всієї громади зібралися разом, щоб провести в останню дорогу та віддати шану Василю Войтовичу — Захиснику України, який поклав власне життя за свободу, суверенітет та майбутнє Батьківщини.

Василь Войтович народився у 1976 році. Під час повномасштабної війни він став на захист рідної землі та служив у лавах Збройних Сил України на посаді старшого солдата, старшого водія зенітного ракетного відділення. Воїн до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам та українському народові.

Трагедія сталася під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Гаврилівка на Дніпропетровщині, де військовий зазнав важких поранень унаслідок підступного удару ворожого FPV-дрона. Медики виборювали його життя, проте 13 жовтня 2026 року серце Захисника назавжди зупинилося в Дніпропетровській обласній лікарні.

Прощання із Героєм було сповнене невимовного болю. Найважче цього дня було матері, яка втратила сина, сестрі, яка прощалася з рідним братом, дітям, які залишилися без батька, та всім рідним і близьким. Вздовж всієї траурної процесії жителі громади схиляли голови, ставали на коліна, тримали квіти й не стримували сліз, висловлюючи глибоку вдячність воїну за його мужність та службу.

Під час урочистої церемонії прощання домовину Героя вкрили Державним Прапором України. На честь полеглого захисника пролунав Державний Гімн, а військові побратими віддали останню шану салютними залпами. Під скорботні звуки духового оркестру та з усіма військовими почестями Василя Войтовича поховали на місцевому кладовищі у Старих Петликівцях.

Бучацька міська рада, земляки та побратими висловлюють найщиріші співчуття мамі Василя, його сестрі, дітям, усім рідним і близьким. Світла пам’ять, вічна шана та слава Герою України Василю Войтовичу!