Учора, 17 вересня 2026 року, культурна громадськість відзначає 125-ту річницю від дня народження видатного українського художника-імпресіоніста Миколи Глущенка. З цієї нагоди з фондів Обласного художнього музею підготували тематичну виставку, до якої увійшли чотири знакові картини митця: «Старий Гурзуф» (1973 рік), «Травневий ранок» (1974 рік), «Гурзуф» (1974 рік) та «Поезія берізок» (1974 рік).
Життєвий і творчий шлях майстра був сповнений несподіваних поворотів. Микола Глущенко народився 17 вересня 1901 року в місті Новомосковську на Дніпропетровщині. Після закінчення комерційного училища в Юзівці у 1918 році він опинився у вихорі воєнних подій, пройшов через еміграцію до Польщі, а згодом — до Німеччини.
У 20-х роках минулого століття становлення молодого художника у Берліні відбувалося за підтримки видатних співвітчизників. Зокрема, гетьман Павло Скоропадський спонсорував його навчання у художніх закладах міста, а Володимир Винниченко, очолюючи Берлінський комітет допомоги українському студентству, посприяв організації першої персональної виставки митця. Пізніше, під час перебування у Парижі, Олександр Довженко допоміг йому отримати радянський паспорт.
Мешкаючи з 1925 року у Парижі, Глущенко глибоко захопився французьким імпресіонізмом. Його живопис набув особливої матеріальності, об’єму та унікальної світлоносної мови. Окрім численних пейзажів, він створив портрети відомих європейських діячів — Ромена Роллана, Анрі Барбюса та Поля Сіньяка.
Згодом доля художника зробила різкий поворот: радянський уряд запропонував йому співпрацю у розвідці під агентурним псевдонімом «Ярема». Виконуючи завдання спецслужб, у січні 1940 року він передав інформацію про підготовку Німеччини до нападу на СРСР. Тоді ж під час виставки у Берліні представники вищого керівництва Рейху передали йому альбом із 30 малюнками Адольфа Гітлера як жест поваги від колишніх колег по пензлю.
Повернувшись у 1945 році до Києва, Микола Глущенко активно займався педагогічною діяльністю, викладав у художній школі та інституті. За своє життя він здобув чимало державних відзнак, серед яких звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР (1946), Шевченківська премія (1972) та звання Народного художника СРСР (1976).
Помер видатний живописець 31 жовтня 1977 року у Києві. Згідно із заповітом, він передав Міністерству культури УРСР 1250 власних робіт. Загалом за життя майстер створив понад 10 тисяч художніх творів, посівши друге місце у світовій історії за кількістю написаних полотен і назавжди увійшовши до історії як корифей українського імпресіонізму.
За матеріалами провідного науковогр працівника ТОХМ Оксани Мацьків.
