Дні жалоби оголошено у Вишнівецькій громаді 9 та 10 березня у зв’язку із загибеллю старшого солдата Юрія Васильовича Швеця. Життєва дорога цього мужнього чоловіка розпочалася на Волині, пройшла через Запорізьку область і привела до рідного села Залісці, яке він понад усе любив і де завжди знаходив підтримку рідних. Юрій був професійним водієм, який свідомо обрав шлях захисника, ще у 2014 році ставши до лав Збройних Сил України.
З початком повномасштабного вторгнення ворога у 2022 році Юрій Швець повернувся на передову, працюючи у складі підрозділу ударних безпілотників. Його бойовий досвід, здобутий у боях за Донбас, та надзвичайна відповідальність робили його незамінним фахівцем. Колеги та побратими згадують його як сміливого та надійного товариша, який завжди підтримував моральний дух підрозділу навіть у найважчих умовах.
Загибель захисника стала наслідком ворожої атаки FPV-дроном, що сталася 3 березня на Куп’янському напрямку. Поранення виявилися смертельними — попри евакуацію до шпиталю в Харкові та зусилля лікарів, Юрій помер. Його найбільшою радістю була маленька донька, яку він обожнював і яку зміг побачити востаннє лише місяць тому на її день народження.
Зустріч тіла полеглого Героя відбудеться 9 березня о 14:00 біля села Раковець, а згодом — о 14:20 на майдані Шевченка у Вишнівці. Наступного дня, 10 березня, об 12:00 розпочнеться чин похорону. Ми висловлюємо глибокі співчуття родині Юрія — його матері, сестрі та маленькій донечці. Громада вдячна Герою за його жертовність. Його ім’я назавжди залишиться в історії визвольної боротьби, а пам’ять про нього буде священною для кожного жителя Вишнівецької громади.
Смерть Юрія Швеця — це велика втрата не лише для його родини, а й для всього українського війська. Ми втратили справжнього воїна, людину, яка знала ціну слова “патріотизм” і підтверджувала його своїми вчинками протягом багатьох років. Закликаємо всіх небайдужих мешканців громади прийти, щоб вшанувати пам’ять захисника та підтримати його родину у цей важкий час випробувань. Нехай світла пам’ять про Юрія Васильовича буде вічною, а його душа знайде спокій у вічності, за яку він боровся до останнього удару серця.
