Там, де небо сходиться з землею у молитві, Шумська громада провела в останню путь свого Героя. 26 січня стало днем глибокої скорботи — до рідного Кордишева «на щиті» повернувся старший солдат Сергій Фурман. Йому назавжди залишиться двадцять шість.

Сергій був одним із тих, хто не чекав заклику, а обрав захист Батьківщини свідомо. У жовтні 2023 року він розпочав службу за контрактом. Юнак став оператором-механіком батальйону безпілотних авіаційних комплексів. Його очі у небі допомагали нищити ворога, але війна не жаліє найкращих. Життя воїна обірвалося 17 січня 2026 року: він помер від важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання поблизу села Богородичне на Донеччині.

Траурний кортеж громада зустріла «живим коридором» під пронизливі звуки сирен. На площі Героїв Майдану у Шумську духівники разом із сотнями присутніх піднесли молитву за душу земляка. Опісля заупокійну панахиду відслужили у Спасо-Преображенському храмі.

Остання дорога Сергія пролягла до рідного села Кордишів. Там, біля дому, де він зростав і де його знав кожен, зібралися найрідніші. Друзі та близькі згадують Сергія як людину виняткової доброти та працьовитості. «Щирий, дружелюбний, завжди готовий прийти на допомогу», — такими словами описують воїна ті, хто мав честь знати його особисто.

Поховали захисника на сільському кладовищі з усіма військовими почестями. Під звуки Державного Гімну та прощальні залпи почесної варти рідна земля прийняла свого Героя.