Кожна людина береже у своєму серці особливі речі, що є не лише матеріальними об’єктами, а й живими свідками минулих подій, носіями цінних спогадів та емоцій. Світлини, документи, особисті речі, коштовності, нагороди – усе це формує нашу особисту історію та допомагає зберегти зв’язок із минулим. Часто, прагнучи вберегти ці унікальні предмети з особливою долею, люди передають їх на зберігання до музеїв.

Фонди Тернопільського обласного краєзнавчого музею нещодавно поповнилися двома надзвичайно цінними експонатами – старовинними іконами «Палаюче серце Ісуса» та «Палаюче серце Діви Марії». Ці реліквії передала колишня наукова співробітниця музею, яка багато років присвятила дослідженню історії краю, Наталія Іванівна Крохіна.

Вік цих ікон сягає понад століття. Вони були родинною святинею Наталії Іванівни, успадкованою від її батьків – Івана та Ганни Хітів. Придбали образи наприкінці 1920-х років під час ярмарку в місті Яворові або Краківці, у складний для родини час, коли пожежа знищила їхнє господарство. Саме ці ікони були освячені разом із відбудованою хатою та стодолою, ставши символом відродження та віри. Протягом багатьох років батько Наталії Іванівни власноруч виготовляв нові рами та замінював скло, але самі ікони залишалися незмінними, оберігаючи родинне вогнище.

Навіть у важкий 1946 рік, коли родину Наталії Іванівни було депортовано з рідного села Заліська Воля Ляшківського району Ярославського повіту (Надсяння) на Тернопільщину, ці цінні образи супроводжували їх у нелегкій дорозі, ставши не лише релігійними символами, а й частинкою втраченого дому, зв’язком із рідною землею.

Тепер ці унікальні ікони знайшли свій вічний дім у фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею. Завдяки цьому щедрому дару їхня зворушлива історія буде збережена для майбутніх поколінь, розповідаючи про віру, стійкість та нерозривний зв’язок родини з її духовними та культурними цінностями.