…Вони вчились в одній школі – Тернопільській школі №9. Ходили одними й тими самими коридорами, сиділи за одними й тими самим партами, і можливо, навіть учителі їх навчали одні й ті самі. Але, напевно, вони не були знайомі і в школі не перетинались, бо Олександр Осадко – 1976 року народження, Андрій Тур – 1982-го, Ігор Ірза – 1996-го… Відтак, вони представляють цілих три різних покоління випускників дев’ятої школи.

Але, окрім рідної школи і рідного Тернополя, їх об’єднали інші, неймовірно важливі речі – любов до України і бажання її захищати. Вони не вагаючись пішли на фронт добровольцями, коли розпочалась війна, виконували бойові завдання в найгарячіших точках, мріяли про Перемогу і… віддали своє життя за неї… А зараз вони таки зустрілись – на Алеї Пам’яті рідної школи…

Саме їх імена – Олександра Осадка, Андрія Тура і Ігоря Ірзи написані на граніті меморіальних дошок випускникам школи, які загинули на війні. Урочисте відкриття та освячення цих пам’ятних знаків на фасаді Тернопільської загальноосвітньої школи І-III ступенів-економічного ліцею №9 імені Іванни Блажкевич відбулось у вівторок, 18 лютого 2025 року.

Зимове сонце того дня було різким і яскравим, а мороз зовсім не заважав тим, хто прийшов на церемонію, бути присутнім, – співпереживати, слухати, плакати, молитися. Учні  та вчителі школи, батьки школярів, мешканці довколишніх будинків із мікрорайону «Дружба», рідні, друзі, побратими загиблих Героїв, представники міської та обласної влади, громадськості… Всі вони зібрались того дня на шкільному подвір’ї, аби вшанувати їхню пам’ять…

Дійство було надзвичайно щирим, щемливим, лаконічним і водночас строгим та печальним. Після коротких офіційних промов  учні школи прочитали короткі біографії Героїв – своїх старших товаришів по школі, яких забрала нещадна війна, і тода одне за одним злетіли додолу білі полотна тканини, які з вмонтованих на стіні таблиць, зняли рідні загиблих Воїнів. А потім відбулись панахида за усіма полеглими випускниками школи і освячення меморіальних таблиць.

«Любов до Вітчизни, справжні людські цінності та готовність до подвигу були виплекані в них батьками та вчителями нашої школи. Ми низько схиляємо голови перед їх подвигом і зробимо усе можливе, щоб зберегти пам’ять про нього!», – сказала директорка школи Галина Кізілова.