Дуже символічно, що новий рік у Тернопільському обласному академічному драматичному театрі імені Тараса Шевченка розпочала прем’єра «Пекельна спокуса». Оскільки січень сповнений духом і настроєм різдвяних свят, то вертепне дійство у повному значенні цього слова, яке уособлює ця вистава, надзвичайно відповідало і настроєві публіки, і просто загальному сприйняттю оточуючого світу. І те, що усі персонажі, зображені в п’єсі, тим чи іншим чином перегукуються із героями традиційного українського народного Вертепу, вносить свій різдвяний колорит.
Більше того, у сюжет вистави яскраво вплітається задум, що на сцені саме і відбувається підготовка до виступу з вертепним дійством, розучуються ролі, підбираються костюми, готуються смачні страви для різдвяної вечірки. Таким чином Вертеп поєднується водночас і віртуальний, і реальний.
А що найголовніше: «Пекельна спокуса» – це мюзикл, відтак у більшості випадків актори не проговорюють свої репліки у діалогах, а співають, танцюють, виражають емоції більш підкреслено і яскраво. І музика сама по собі є одним із головних персонажів дійства. Живе звучання інструментів у виконанні оркестру, бек-вокалісти, одягнені у чорні смокінги та довгі чорні сукні, які практично постійно присутні на сцені, танцювальні номери у виконанні артистів, які постійно змінюють костюми та антураж відповідно того чи іншого вокального номера, – все це створює у глядача особливу атмосферу присутності і відчуття, що він є повноправним учасником дійства.
Відбуваються всі події напередодні різдвяних свят в заїзді «У Катерини» – заміському готелі, господинею якого є чарівна, розумна, вихована і строга пані Катерина, а всі інші персонажі можна вважати працівниками чи мешканцями заїзду.
Як розповів режисер-постановник вистави та автор сценарію, заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила, в основу мюзиклу «Пекельна спокуса» покладено п’єсу польського драматурга Стефана Кшивошевського «Чорт і шинкарка», що була написана ще на початку XX століття. Але, в принципі, окрім імені головної героїні та самого задуму про те, що Чорт хоче спокусити привабливу шинкарку (а даному випадку – господиню заїзду), у постановці В’ячеслава Жили від оригіналу майже нічого більше і не залишилося. Режисер практично повністю переписав п’єсу і навіть переніс її у наші часи, на наші терени, адже у заїзді, готуючись до Різдва, і смаколики печуть хлопцям на Схід, і передачі готують.
«Запозичення сюжетної лінії – звична практика драматургії, але вони мають бути виправданими. В даному випадку принцип такий: Різдво, свято, люди потребують казки. Ми всі хочемо вірити в добро, любов. От у такому плані ми це і вибудували. А мюзикл, це взагалі монтаж – естрадних номерів, циркових, танців і так далі. І тут всіх законів цього жанру дотримано: пролог, епілог, кульмінація, зав’язка-розв’язка. В результаті вийшла різдвяна казка для дорослих, – розповідає В’ячеслав Жила. – Цей мюзикл – оптимістичний, налаштовує на супротив, причому, оптимістичний супротив, з гумором, адже гумор, як зазвичай, знезброює. І основна ідея, вкладена у виставу, – любов врятує світ».
Під час вистави, оскільки це Вертеп, різдвяний час, у виконанні артистів звучать народні колядки, дуже вдало підібрані і цікаві, вони створюють загальну піднесену, наче домашню атмосферу. Але основний настрій, запал, енергетичний посил дійству завдає музика, яку написав український сучасний композитор і співак Юрій Звонар. До речі, це вже третя вистава, яку музично оформив Юрій для тернопільського театру.
«Коли писати для театру, особливо мюзикл – це великий шмат роботи. Адже власне музика – це одна справа, а зовсім інше – зробити оркестровки для оркестру, розписати ноти і таке інше. Але вже знаючи принцип роботи тернопільського театру, оркестру, який я вже теж чудово знаю, його склад, і акторів – я теж був у курсі, які хто ролі буде виконувати, тому й погодився це зробити», – говорить композитор.
Відтак на сцені багато музики, гамору, несподіванок, веселощів, співів, танців, жартів. Персонажі мають свої яскраві музичні образи, які запам’ятовуються і впізнаються. За словами Юрія Звонаря, цікава ситуація склалася з піснею Катерини. «Ми погодили список пісень, який має бути, я приїхав в Тернопіль, попрацював з оркестром, повернувся додому, аж тут телефонує В’ячеслав Миколайович, що не вистачає пісні Катерини. Мовляв, одна з головних героїнь, а в неї немає своєї пісні. Так не може бути! А я вже на даний момент мав стійке відчуття, що все закінчив, здав, аж тут треба ще щось доробляти. Але змушений зробити. Сідаю писати – не йде. Минає день, другий, третій… Дзвоню В’ячеславу Миколайовичу – а можете написати інші слова, не «йде» цей текст».
«І я в емоціях, – приєднується до розмови В’ячеслав Жила, – сідаю і на одному диханні, за двадцять хвилин буквально, пишу новий текст. І він «пішов», все стало на свої місця. Більше того, так вийшло, що ця пісня є цілком самодостатньою. На момент, коли вона звучить, на сцені тільки двоє головних героїв, ніхто більше не танцює, бек-вокалісти не підспівують. Просто він і вона, музика, романтика, емоції».
Отож, мюзикл «Пекельна спокуса» – про кохання, про почуття – справжні і награні, про те, що навіть чорт, як би він не опирався, може потрапити в любовні тенета, про мрії, які здійснюються, про добро, яке перемагає, про традиції, Різдво і Вертеп, про дружбу і взаємодопомогу, про позитивне ставлення до життя і віру в те, що все у фіналі буде добре, або точніше – хеппі-енд.
Додамо, що прекрасні танцювальні номери у виставі зробили хореографи Зіновія Бирда та Наталія Олексів, за вокальну сторону дійства відповідав хормейстер Микола Блаженко, який і сам постійно перебуває на сцені у групі бек-вокалістів, цікаву сценографію та костюми створив художник Григорій Лоїк. Загалом, у виставі можна побачити практично всю трупу театру – у ролі вертепників, хористів, бек-вокалістів. І відчуття перебування посеред великої дружної сім’ї, у якій і справді іде весела підготовка до свята, іде справжнє, реальне життя з різними його сторонами, глядача не полишає. Більше того, створюється враження, що усі присутні в залі є його частиною.
Але основна думка щодо появи нового твору «Пекельна спокуса» у репертуарі театру, за словами В’ячеслава Жили, звучить так: «Цю виставу ми створили не завдяки тим обставинам, які нас оточують, а наперекір їм. Як кажуть, ми не здамося і будемо сміятися наперекір ворогу, який нас атакує».
Переглянути різдвяний мюзикл «Пекельна спокуса» на сцені Тернопільського обласного академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка можна буде ще 18, 25 та 31 січня. Початок вистав о 18 годині.
Олена Лайко
