Екс-гравець тернопільської «Ниви» Денис Адлейба, який виступав у Тернополі два сезони (провів 23 матчі та відзначився шістьма забитими м’ячами), розповів чому так і не зміг пробитися в основу київського «Динамо».

– Багато нюансів. Моя думка, як я бачив цю ситуацію: звичайно, ми всі не без своїх мінусів чи помилок, але реально була така людина, не називатиму імена та прізвища, проте ця людина дуже сильно в мене не вірила. Навіть якщо хотіла вірити, то спеціально цього не робила. Я знав, що можу бути на рівні Мілевського та Алієва у першій команді, а може й бути краще. Просто херня всюди є. Когось тягнуть, а когось ні. Я розумію, що ми з Мілевським справді були на рівні.

У Алієва повірив Михайличенко, ну грав він, бив, але був боягуз боягузом все життя. Міг віддати передачу або вдарити, якщо ніхто не заважає, а коли до нього приставили щільно гравця, то де Алієв, де цей капелюх?

З Мілевським у мене були дуже добрі стосунки, розуміння та окремий епізод мого життя. З Артемом було розуміння настільки, що навіть немислимо. Ми з ним стільки гарних голів забили. Я йому показую очима, він зрозумів і забігає, а я підсікаю м’яч – він забиває гол. Я зараз не бачу таких голів, які ми творили з Мілевським. Зараз кажуть і пишуть, що Алієв та Мілевський солодка парочка, найкращі друзі. Але коли вони були друзі? Ну, грали – і грали, бувало, що Тьома його бачити не міг, – розповів Денис Адлейба.

Джерело: Fanday