Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула вирок Тернопільського міськрайонного суду від 17 березня 2021 року, яким 53-річного Ореста В. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого) та призначено покарання у виді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права один рік керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено один рік іспитового строку і покладено обов’язки, передбачені п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Санкція ч. 2 ст 286 передбачає від 3-ох до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3-ох років або без такого.
Не погодившись із судовим рішенням, Орест В. подав апеляційну скаргу та просив скасувати вирок місцевого суду в частині додаткового покарання. Вважав, що судом не враховано його щире каяття і те, що він повністю компенсував потерпілій заявлені збитки. Також зазначив, що 35 років пропрацював водієм і ця робота є єдиним джерелом доходу його сім’ї, оскільки дружина не працює, а доглядає їхню дитину, інваліда з дитинства. З огляду на встановлений у країні карантин і запроваджені обмежувальні заходи йому буде важко працевлаштуватись, що призведе до погіршення матеріального становища його сім’ї.
Як встановлено судом першої інстанції, вранці, 10 вересня 2020 року Орест В., керуючи технічно несправним маршрутним автобусом, рухався проспектом Степана Бандери м. Тернопіль. Під час руху водій не був достатньо уважним і належно не стежив за дорожньою обстановкою. Не переконавшись у безпечності, почав змінювати напрямок, при цьому не надав дорогу потерпілому Володимиру Б., який рухався правою смугою транспортного потоку на моноколесі, та наїхав на нього. Внаслідок отриманих травм чоловік помер дорогою до лікарні.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів заслухала суддю – доповідача та думку учасників процесу, перевірила матеріали справи в межах апеляційної скарги та дійшла висновку, що суд першої інстанції виніс законне, вмотивоване, обґрунтоване рішення. Так, призначаючи покарання, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, заподіяні злочином непоправні наслідки – смерть молодого чоловіка, батька двох дітей, один із яких є також інвалідом з дитинства, та позицію потерпілої – дружини загиблого, яка наполягала на позбавлені водія права керувати транспортними засобами. Посилання апелянта на те, що робота є єдиним джерелом доходу його сім’ї не може слугувати підставою для незастосування до нього додаткового покарання з огляду на заподіяні тяжкі наслідки та позицію потерпілої, яка наполягала, щоб Орест В. поніс хоча би мінімальне реальне покарання у виді 1 року позбавлення права керувати транспортними засобами.
З огляду на наведе, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого залишила без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без змін.
