Вся кімната була в крові потерпілого, однак навіть у Верховному Суді засуджена за умисне вбивство продовжувала стверджувати, що лише захищалась
Верховний Суд розглянув касаційні скарги захисника Марії Т. на вирок Бережанського районного суду від 24 квітня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 5 серпня 2020 року.
Вироком Бережанського районного суду від 24 квітня 2020 року 46-річну Марію Т. визнано винною за ч.1 ст. 115 КК України (вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині) та засуджено до 7 років 6 місяців позбавлення волі. Також із неї стягнуто 50 тис. грн на користь потерпілої Надії Ч.
Згідно з вироком суду, пізно ввечері 15 липня 2018 року Марія Т. разом зі своїм співмешканцем, 46-річним Михайлом З. знаходилась у будинку в с. Волиця Бережанського району. Оскільки чоловік перебував у стані алкогольного сп’яніння, між ними на ґрунті ревнощів виник конфлікт, під час якого М. З. декілька разів ударив Марію Т. кулаком по обличчю та голові. Обурена його діями, Марія Т., схопила М. З. руками за шию і почала душити. Поваливши чоловіка на підлогу, засуджена продовжувала руками стискати його шию, поки він не перестав подавати ознаки життя. Таким чином, спричинила смерть потерпілого.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 5 серпня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, захисник засудженої подав касаційну скаргу та, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив перекваліфікувати дії Марії Т. із ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України (умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони) і призначити покарання в межах санкції статті.
За результатом розгляду касаційної скарги Верховний Суд прийшов до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесено законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення і підстав для його скасування немає. У винесених рішеннях зазначено, що, відповідно до матеріалів кримінального провадження, на тілі Марії Т. не виявлено тілесних ушкоджень, притаманних для боротьби чи самооборони, а синці на її плечах не можна порівняні з тілесними ушкодженнями, спричиненими потерпілому, який перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння і фактично не міг чинити опір. Також не знайшло підтвердження використання потерпілим предметів або зброї, застосування яких могло нести реальну загрозу життю або здоров’ю Марії Т.
За таких обставин, Верховний Суд погодився з висновками судів, що засуджена діяла з умислом саме на вбивство потерпілого, тому доводи її захисника стосовно необхідності перекваліфікувати злочин на ст. 118 КК визнав неприйнятними.
Тому Верховний Суд вирок Бережанського районного суду від 24 квітня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 5 серпня 2020 року стосовно Марії Т. залишив без зміни, а касаційну скаргу її захисника – без задоволення.
