– Білченят годую лише козячим молоком, від коров’ячого у них буде живіт боліти, – розповідає тернополяни Юрій Дмитровський.

Два місяці тому в чоловіка кімнатні білки вивели потомство.

– Білки в мене з’явилися випадково. Одного разу йшов біля пологового і побачив під деревом білченя. Воно було ще сліпе і вміщалося на долоні. Шкода стало, забрав додому. В інтернеті прочитав як доглядати за малюком. Треба було щогодини годувати. Ми з дружиною робили по черзі. Довелося взяти відпустку, допоки білка не зміцніла і не почала сама їсти, – розповідає Юрій.

Білченя назвали Масіком. Випускати назад його жити на природу, було небезпечно, тваринка б загинула. Тому Масік залишився жити у Дмитровських. А через рік чоловік знайшов ще двох білченят, але у парку. Одне, на жаль, не вижило.

– Так у мене з’явилася Джессі. Удвох з Масіком я оселив їх в один вольєр розміром 2,5х1,20 м, але часто їх випускаю, – продовжує розповідь тернополянин, – хоча кажуть, що у білок коротка пам’ять, але мої відкликаються, коли їх кличу, знають свої імена. У квартирі білки живуть довше, можуть і 5-7 років. А в природі гинуть швидше – 2-3 роки, через брак їжі, стреси та сильні морози.

Джерело: TeNews