Любомир Шпак 30 років працює анестезіологом у Бережанській центральній районній лікарні. Він завідує відділом анестезіології й працює із хворими на COVID-19. За його словами, найважчі часи були на початку грудня.

“Це був жах. Нам важче, напевно, ніж у великих містах, бо ми тих хворих знаємо. І в нас померли два лікарі, практично одномоментно. Мені дотепер це дуже важко згадувати, бо я тих людей добре знав“.

Інфікувався коронавірусом і 87-річний батько Любомира.

“Він відлежав у реанімації. Я дуже переживав за нього і мої брати. Я біля нього сидів. І всі розуміли, що то через мою роботу захворів. Ну, дякувати Богу, все добре закінчилося“.

У його відділі працює 24 особи: 5 лікарів, 13 медсестер та 6 санітарок.

“Колектив у нас різного віку. І нам з цим дуже пощастило, що йде постійно зміна поколінь. У нас постійно є молоді, старші і не відчувається браку компетентності в професіоналізмі“, – каже заввідділу анестезіології Бережанської ЦРЛ.

Шість ліжок у палатах обладнані кисневими точками.

“У нас було двоє на кисневій допомозі, на апаратах. У нас ішло на добу десь біля 12-15 балонів кисню. У нашій кисневій підключено одночасно три балони кисню. І коли балон кисню йшов на півтори години, лікарі самостійно, бо вночі немає працівників, переключали балони з одного на інший, що півтори години, день і ніч. Зараз у нас є біля 10 концентраторів потужністю 10 літрів за хвилину. Проблеми з киснем, з медикаментами в нас немає взагалі“, – розповів Любомир Шпак.

Стати лікарем він вирішив, коли двоє старших братів вступили до медуніверситету.

“Інтернатуру я проходив по швидкій допомозі. Але прийшовши в бережанську лікарню, не було місця на швидкій, а було місце в анестезіології. І в мене був дуже гарний вчитель. Мій знайомий, який мені все це розказав, навчив. Ще не шкодував жодного разу“.

“Буде ще свят багато, а зараз це треба перетерпіти, перебути. Веселих свят у доброму здоров’ї“.

Джерело: Суспільне