Володимир Солтис загинув на Теребовлянському ТОВ АП «КОЛОС-2» 8 червня 2018 року, йому тоді йшов лише 21 рік. Це сталося через порушення трудового законодавства по багатьох пунктах керівництвом підприємства в особі її власника Степана Некируя. Довгий час правоохоронці не відкривали навіть кримінального провадження, а коли й відкрили, то всіляко гальмували справу.
На сьогоднішній день кримінальне провадження перебуває в головному управлінні Національної поліції в Тернопільській області, а до того справою займались і теребовлянські поліціянти. На цьому ж підприємстві загинув майже роком раніше інший хлопець і також через відсутність техніки безпеки. Тож нині два провадження об’єднані й ними займається нова слідча головного управління пані Інна Вівчар, яка за останні два тижні вже двічі проводила на вказаному підприємстві слідчі дії та напевно вони не останні.
29 жовтня 2020року на місці загибелі молодого чоловіка слідчою проводився слідчий експеримент по відтворенню подій з участю головного свідка – батька загиблого Романа Солтис, на руках якого помер його син з перерізаним горлом від гострої бляхи внаслідок падіння з висоти. На думку батька, такі дії мали б зробити ще два роки тому теребовлянські правоохоронці.
Цього разу слідча була з двома представниками обласної прокуратури та, ознайомивши представників підприємства зі всіма відповідними процесуальними документами, вони без перешкод увійшли на територію. А першого разу їм намагались чинити опір і слідчу впустили на територію лише після слів «Іменем закону України…»
Ось, що розповів батько загиблого хлопця про відвідини місця трагедії: «Відразу при вході нам надали об’ємний журнал по техніці безпеки на підприємстві для ознайомлення й підписання того. Відразу виникло в мене в думках запитання «А чому ж тоді цього не давали нам із покійним сином, коли ми працювали тут?» Ознайомлення зайняло чимало часу, зокрема нам були зачитані такі слова – «… не доторкатися до оголених електродротів…». Тут я не стримався і промовив, – Ого, ви, що з дуба впали? То у вас на території є оголені дроти під напругою? Чому ви їх не ізолюєте? – Та то ще не все, я цього не можу не сказати, звертаючись до мене, працівниця фірми назвала мене іменем мого загиблого сина. Таке нехлюйство мене дуже обурило і я трішки різко відповів. Та разом з тим, підписавши ці папери, наша група подалася до місця трагедії. З часу загибелі мого сина я тут не бував, тому хотів все порівняти як тепер стало і як було. По крутих сходах не пустили, пояснивши, що ми можемо з них попадати. Знову виникло запитання: «То навіщо будувати такі небезпечні для життя сходи?» На місці я відразу підмітив, що з часу трагедії тут нічого не змінилося, все було як і тоді – швелерів не приварили, бляха стирчить. Отже, на керівника підприємства нічого не вплинуло, він і далі почувається впевнено. Та бляха моєї ваги б не витримала, але я запропонував все таки спробувати на неї стати. Зрозуміло, не дозволили. Ще я звернув увагу на небезпечний трап, товщина металу на якому була всього 4 мм. То це така у них техніка безпеки? Слідча, я так зрозумів, цього разу хотіла все побачити на свої очі та перевірити. От з висотою також вийшло не так. Раніше її визначили в 2м 30см, але слідча виміряла знову і вийшло 2м 80см. Після цього слідча відвідала й місце загибелі попереднього хлопця – Андрія Михасика, так як два провадження тепер розглядаються вкупі. Маю надію, що пані Інна таки доведе справу до кінця і винні понесуть заслужену кару».
На дворі пана Романа чекала його дружина, Любов Солтис, мати-героїня(мала 5 дітей, а тепер 4), волонтерка і справедлива та чесна людина. Вона так прокоментувала свої поневіряння у пошуках істини за ці два з гаком роки та висловила подяку тернопільським правоохоронцям: «Найперше, хочу щиро подякувати старанням обласній прокуратурі в особі пана Олександра Божка, слідчій головного управління Національної поліції в Тернопільській області пані Інні Вівчар за те, що завдяки їхнім діям нарешті справа загибелі мого сина зрушилася з місця. Нині слідча діє по закону України, а не по законах хабарників. Проте хочу все ж нагади всім про ті два роки наших оббивань чиновницьких кабінетів, як теребовлянських, так і тернопільських, у пошуках правди. Не кращим чином виглядає Теребовлянська поліція, яка б мала по свіжих слідах провести всі необхідні слідчі дії, які аж тепер проводяться. Що їм заважало це зробити? Тиск зверху, хабарі у великих розмірах? Особливо хочу нагадати за тодішню слідчу головного управління Ольгу Романів, яка всіляко відтягувала слідство, фальсифікувала та покривала факти, приймала від винуватців загибелі мого сина такі брехливі свідчення, з яких посміється навіть дитина. Та, наприклад, вони трактували, що нові будівництва на підприємстві зовсім ніякі не ведуться. Це смішно, адже нові висотні металеві конструкції випирають догори та їх видно з будь-якої точки міста, до того ці незаконні новобудови псують загальний вигляд нашої древньої княжої столиці. Слава Богові, що тієї слідчої Романів вже немає в управлінні, але вона також повинна відповісти по закону за свої неправомірні дії. Ще в мене є дані про одну жінку з нашого району, яка попеклася сильно окропом на підприємстві Степана Некируя та попала до лікарні з тяжкими опіками. Так от, її так залякали розправою смерті, що вона боїться давати офіційно свідчення й до нині. Що ж це таке? Де ми живемо, люди добрі – у вільній та незалежній країні чи в середньовіччі у якогось пана-феодала? Ще хочу відмітити, що наш мер міста Сергій Поперечний є товаришем Степана Некирую, тому і прикривав всі його незаконні дії по незаконному будівництві.
Нині бувший підрядчик по будівництву, вина якого очевидна в смерті двох людей на виробництві, з підприємства ТОВ АП «Колос-2» Юрій Парамей вже під слідством і йому оприділили носіння електронного браслету. Надіємося, що й головний винуватець також понесе заслужену кару.
Хочу звернутися за нагоди до друзів мого загиблого сина та до друзів загиблого Андрія Михасика: «Люди, не бійтеся давати правдиві свідчення, бо ми ж люди, а не звірі. Нехай бояться нас ті, хто чинить не по совісті, не по законах нашої держави!»
Джерело: TeNews
Автор : Віктор Аверкієв
