У 1675 році за щирими молитвами перед образом Чудоторної ікони Божої Матері обитель була врятована від турецької навали. Цього року виповнюється 345 років від часу коли сталась ця подія.
“Звертаємо увагу на ікону Почаївської Божої Матері, яка перебуває в Свято-Успенській Почаївській лаврі, виконуючи свою головну функцію за початковим призначенням. 1559 року, подорожуючи Волинським краєм, в Орлянський замок княжої родини Гойських (сучасне Тернопілля) завітав православний митрополит Неофіт. Щирий та щедрий прийом у володіннях Гойських, певно, вразив високого гостя. На згадку про його відвідини власниця Орлянського замку Анна Гойська отримала від митрополита ікону Божої Матері написану на дерев’яній дошці. На її звороті (згідно інвентаря Почаївського монастиря від 17 вересня 1736 року) містився «руський» (український) напис: «Неофитъ, митрополитъ греческій даруе сей образъ Ей Мосци Пани Анне Гойской 1559 року», – розповідає Олександр Булига.
Ікона знаходилась майже сорок років у домовій каплиці цієї князівської родини. І сама Анна, і її слуги неодноразово ставали свідками незвичайних подій, пов’язаних із цією іконою. Той, хто ревно молився перед образом Богородиці, отримував зцілення від хвороб, пише Реально.
За народним переказом, після прозріння сліпонародженого брата Гойської, Пилипа, який також звертався з молитвою до Божої Матері, посередництвом цієї ікони, Анна вирішила за необхідне зробити святиню надбанням широкого загалу. Для цієї благородної справи було обрано гору біля села Почаїв, на якій із давніх-давен стояла Успенська церква. Такий вибір Гойської, найімовірніше, зумовлювався тим, що на Гору Почаївську з різних країв приходили прочани поклонитися вже існуючій тут святині – відбитку стопи Божої Матері, який утворився у XIII столітті, після явлення Богородиці у вогненному стовпі, про що свідчать джерела пізнішого часу. Вважаємо, що саме пошанування цього сакрального місця, зумовило передачу Анною Гойською чудотворної ікони на Гору Почаївську та створення тут чернечого осередку.
Урочисте перенесення ікони на Гору Почаївську відбувалося за участю церковних ієрархів. 14 листопада 1597 року Гойська внесла до Кременецьких земських книг фундушовий запис про заснування християнської обителі у їй належній маєтності в селі Почаєві при Успенській церкві: «…абы у томъ монастыри чернецовъ людей добрыхъ набожного живота ниякого иншого закону только Греческого Восточной церкви…».
Чудотворний образ Божої Матері переданий 1597 року Анною Гойською Успенській церкві, став другою святинею фундованого нею монастиря. Кількість паломників до православного Свято-Успенського монастиря, розташованого на Горі Почаївській, що почав функціонувати, як спільножитний, після фундушу Анни Гойської, найімовірніше, збільшилась саме після появи тут чудотворного образу Богородиці.
Розмір ікони 32,8х26,88 см, написана олійними фарбами на липовій дошці і скріплена двома дубовими шпугами.
