Мирослав Білий народився і виріс у Драгоманівці, що в Козівському районі. Чоловік каже, колись тут вирувало життя. Вулицями бігали діти, працював місцевий клуб. Зараз село перетворилось на хутір. У 6 хатах живе всього 12 людей. Чоловік пригадує, як був малим у чотирирічну школу тут ходило майже 30 дітей. Зараз у селі тиша, а старі будинки важко знайти через зарослі дерев.

– Сусід розказував. після фронту 80 дівчат приходило до клубу. Була 161 хата. Від Ходачкова, аж під Богатківці. Ну все було порозкидане, – розповідає житель села Драгоманівка Мирослав Білий.

Старожил згадує, одним з перших, хто поселився тут і заснував село, був його прапрадід. Людей притягувала сюди природа та родючий чорнозем. Господар розповідає, хороший врожай був завжди. Вирощували дині, кавуни, а про фруктові сади Драгоманівки знали і в сусідніх селах.

– Самий перший, хто поселився Микита, мій прапрадід і Гарматії. Вирішили тут жити, бо була гарна земля і чорнозем, – додає пан Мирослав.

На схилі 19 століття до Драгоманівки приїжджали видатні діячі культури: Іван Франко, Корнило Устиянович, Осип Вітошинський. Тут вони виступали з лекціями, проповідями перед церквою, на вічах і толоках. Драгоманівські селяни матеріально допомагали родині Івана Франка під час його хвороби, були учасниками багатьох культурних і громадських справ у своїй окрузі. Власне, Франко і вплинув на те, щоб село назвали саме так. І досі тут ростуть липи, які посадив видатний письменник.

Після приходу радянської влади з Драгоманівки у Сибір вивезли понад 50 заможних родин. Пізніше місцева влада разом із правлінням колгоспу знищила більше ніж 30 садів. Через такі варварські вчинки жителі хутора покидали домівки і виїжджали на роботу в міста або будувалися в Яструбові та Купчинцях. Село почало занепадати. Пан Мирослав наголошує, поки має сили і може щось робити, то залишатиметься тут. Шкодує, що Драгоманівка тепер – це село-привид, проте у його спогадах це назавжди місце, де він народився, виріс, прожив довге і щасливе життя.

Джерело: Доба