Діти випадково знайшли золотий скарб вагою 7 кг у селі Михалків на Тернопільщині 16 липня 1878-го. Сестри Катерина та Настя Данильчукивипасали худобу неподалік річки Нічлави та побачили щось блискуче. Дівчата побігли за матір’ю, щоб показати знахідку.

Тоді викопали діадему з золотої бляхи, застібки-фібули, браслети, круглі фаляри, ґудзики, прикраси із зображенням вовків. Місцевий ювелір постановив, що вироби зроблені із золота. Чутки швидко поширились селом і розпочалася золота лихоманка. Лише власник млина Мечислав Борковський виїхав до Львова за порадою до музею Дідушицьких. Там запевнили, що хочуть купити скарб для музею. Так і зробили. За декілька тисяч крон викупили багато золотих речей у селян, проте більша частина золота потрапила до лихварів, яким селяни віддавали свої борги.

Уряд Австро-Угорщини дозволив залишити скарби у Львові та визнав його частиною колекції графа Володимира Дідушицького. Деякі речі потрапили до приватних колекцій австрійських, угорських, польських вельмож. До 1940-го золота колекція зберігалась у Львівському історичному музеї. Проте у розпалі Другої світової війни та під час приєднання Галичини до УРСР скарб вивезли до Москви. Подальша доля колекцій невідома й до сьогодні. В Україні збереглися лише макети та замальовки.

Деякі дослідники переконані, що діадема належала перському володарю Дарію Великому, який 514-го до н.е. здійснив похід на причорноморських скіфів, але змушений був відступати. Проте більшість предметів мають аналогію зі знахідками гальштатського типу зі золотих скарбів Австрії та Угорщини. Це вказує на походження золота від народів, що заселяли Європу в епоху раннього залізного віку (I тис. до н.е.)

Джерело: gazeta.ua