50-річна Марійка Заневич із Бережан відстоює своє право жити в батьківській хаті. Пише “Нова…“.

Марійку Заневич добре знають мешканці Бережан. Ця добродушна жінка від народження має інвалідність, кілька років тому втратила рідних і залишилася зовсім сама… Велику розраду та підтримку у важкі хвилини знайшла у церкві.

Саме в місцевому храмі вісім років тому вона познайомилася з Ольгою Паньків із села Вербів, що за 12 км від райцентру. За цей час вони подружились і стали, як сестри. Ольга працює в бібліотеці в Бережанах, не має своєї сім’ї, тож присвятила себе турботі про сироту. Все було б добре, якби не майнове питання… На четверту частину хати Марійки, зведену батьками, виборола право власності для своєї доньки колишня її братова.

Саме це й стало причиною непорозумінь та конфліктів. Про непросту ситуацію Марійки Заневич знають і у Бережанській міській раді, і у районній державній адміністрації, і в суді, і в поліції… Утім, спокою сирота в своїй хаті не має…

Церква допомогла повернутись до життя

Тиждень тому Марійка разом із Ольгою були на прийомі в керівника обласної поліції Олександра Богомола. Жінки висловили обурення бездіяльністю районної поліції, яка не провела належного розслідування факту зникнення грошей і коштовностей з будинку Марійки, що на вул. Зарічній в Бережанах.

Вони налаштовані й далі домагатися справедливості.

— Моя Маруся залишилася сама… Батько відійшов у засвіти у 1999-ому, в 2009-ому вона втратила брата, а в 2010-ому — матір, — зітхає Ольга. — У брата не склався шлюб із Марією Бідною (Данилків), після розлучення він жив у батьків, помер у 45-річному віці… У нього залишилася донька Люба Заневич.

Після втрати рідних Марійку підтримала церква. Її родичі зі Зборова попросили порекомендувати їм когось із парафіян, хто б заопікувався сиротою. Священники та люди порадили мене. Так ми з Марійкою почали спілкуватися. Погасили борги, що «наросли», коли мати вже не могла займатися домашніми справами. Марійка тепер сама оплачує, ходить до магазину, їй потрібно лише підказувати час від часу, пояснювати. У неї олігофренія — добре мислить, але важко висловлює думку. Вміє читати, писати, добре все запам’ятовує. Буває, виходжу з хати, а вона нагадує, що я забула телефон. За цих вісім років вона прив’язалася до мене, я — до неї.

Марійка часто приїжджає до мене у Вербів, особливо влітку. Чотири роки за сиротою допомагала доглядати моя сестра Галина. Оскільки вона наймала квартиру в Бережанах, то я попросила її пожити в Марійки, готувати їй їжу, дбати про чистоту. У хаті був грибок — ми зробили ремонт. Галя вирішувала багато питань для Марійки, тому в якийсь час ми оформили на сестру догляд за сиротою. Дозвіл на це дала комісія. Але рік тому моя сестра раптово померла… Ми з Марійкою тепер самі. Догляд за нею офіційно не можу оформити, бо працюю на державній роботі, допомагаю їй як волонтер.

«Не дозволю ображати сироту!»

Суди за поділ будинку покійного подружжя Заневичів тривали з 2011-го. Позивачкою була племінниця Марійки Заневич Люба. Після смерті батька остання подала заяву на успадкування майна покійного. Вона хотіла половину хати, але суд у 2014-ому році виніс рішення надати Любі в користування ¼ хати (кімнату, підвал та літню кухню). ¾ майна залишив за Марійкою — дві кімнати, кухню, ванну, гараж і стайню.

— Колишня братова ніколи не цікавилася Марійкою, не спілкувалася з нею, ні разу не принесла їй їсти. А після того, як їй вдалося оформити на доньку, яка теж має інвалідність, частинку хати, взялася шкодити сироті, — обурюється Ольга. — Люба ніколи не була зареєстрована в будинку Заневичів, про це будинкова книга. До речі, коли тривали суди і стояло питання щодо прав Люби на майно, сталося дивне пограбування у мене вдома. До моєї хати у Вербові залізли злодії, все перевернули — забрали документи (!) на майно та гроші. Здогадуюсь, хто це зробив, але поліція зам’яла справу. Припускаю, що шукали саме будинкову книгу на помешкання Заневичів. Проте документів Марійки у мене вдома тоді не було. У Бережанах подейкували, що ймовірного злодія через кілька днів побили до смерті… Мабуть, не все так просто… У мене тоді вкрали навіть гроші, які я відкладала на реставрацію розп’яття Христа в церкві. Моя мати важко пережила пограбування, через місяць у неї стався інсульт… Врятувати не змогли. Прикро, але Бог усе бачить…

Колишня братова Марійки добилася для доньки однієї кімнати, але їй цього замало. Хотіла позбавити сироту дієздатності, мабуть, щоб забрати всю хату. Вона звернулася з відповідною заявою до соцзабезу. Як можна зазіхати на майно сироти?! Дивним чином зникли її медичні документи з поліклініки, де працює її колишня братова… Довелося мені виготовити довіреність і представляти інтереси Марійки, щоб захистити її.

Цьогоріч на початку квітня Марійка була в мене в селі, а тим часом братова поміняла замок у будинку. Зайшла я після роботи туди, щоб узяти деякий одяг, — не добратися до хати. Ми повідомили про це поліцію. Марія Данилків у присутності правоохоронців дала Марійці ключ. Адвокат порадив нам не заходити самим до помешкання. Викликали поліцію. «Навіщо ви нас викликали? Щось пропало?» — перепитав один із правоохоронців. «Поки що не знаємо, але треба перевірити. Ось холодильник відкритий…» — пояснила я.

«Дверцята холодильника вам треба зачинити?» — перепитав скептично. Вони зовсім не перейнялися проблемою сироти. Як ми потім виявили, з хати зникли гроші Марійки, які вона тримала на перекриття будинку, деякі коштовності. Не знаю, хто поцупив, але, вочевидь, ті, хто міняв замок, відповідальні за те, що сталося. Марійка написала заяву про крадіжку, але поліція так і не розслідувала. Довелося їхати до Олександра Богомола.

Через усе це страждає Марійка. Їй не можна хвилюватись, а як тільки бачить колишню братову, починає плакати, у неї трусяться руки… Не дозволю ображати сироту! Доглядаю Марійку не задля хати — мені й свого житла вистачає. Стараюся робити все на християнських засадах і за совістю. Хочу, щоб Марійка була в безпеці, щоб не опинилася на вулиці.

«Боюся, щоб не підсипали отруту…»

Марійка часто приходить на роботу до Ольги Паньків. Разом вони садили город біля хати в Бережанах. Від початку літа сирота гостює у Вербові.

— Колишня братова ніколи не приходила до моїх батьків. Їй не я потрібна, а… хата, — каже Марійка. — Любу взагалі не знаю, вона ніколи зі мною не вітається в місті. Данилків нібито хоче робити ремонт у хаті. Але навіщо їй це?! Боюся впускати її до хати, не знаю, що насправді вона задумала… А раптом підсиплять мені отруту… Не хочу мати з братовою нічого спільного.

Ми давно дружимо з Олею. Вона — добра, хочу, щоби й надалі була зі мною.

Журналісти зателефонували до Марії Данилків, щоб почути її думку.

— Ольга — ніхто для Марійки, вона хоче заволодіти хатою. Натомість я маю право доглядати, бо вона наша родичка. Моя донька має частку в тій хаті, хочемо зробити ремонт, плануємо там жити, — повідомила Марія Данилків. — Я доглядала Марійку, але мені перешкоджають. У які роки? Не скажу зараз. Квартиранти намовили її проти мене… Але за Марійку я переверну гори! Одна моя донька теж має інвалідність, тож можу доглядати двох. А наприкінці розмови Марія Данилків пригрозила: мовляв, якщо щось напишете проти мене, то донька-юристка всіх «на ноги поставить».

3_5d035bf0148be

Від admin