Календарна весна у розпалі. Розпочався квітень! Ми зараз дружно опинилися на екваторі цієї пори року і якось здивовано розглядаємося на всі боки – прийшла вона вже остаточно чи ні?! І ніби підсніжники з крокусами вже відцвіли, і на подвір’ях свої духмяні дзвіночки гіацинти вже попіднімали, і бруньки готові от-от розпустити свої зелені пір’ячка, перетворюючись на перші листочки, і вербові котики посміхаються загадково усмішками Чеширського кота, мовляв, «Що, не чекали?».
Й справді, не чекали! Й справді, перебуваємо у стані якоїсь нереальності всього, що відбувається, наче з Алісою у Дивокраї. Але воно все одно відбувається, – час собі все одно іде! І день з огляду на перехід на літній час раптово став якимось довшим. Однак при цьому скачки показів на стовпчиках термометрів – то плюс п’ятнадцять, то плюс один, – якось дезорінтують. Хоча для чого звинувачувати у дезорієнтуванні покази термометрів, – от вони то тут зовсім не винні…
Але це все одно весна, – сліпуча, різка, несподівана і невизначена. Але чого й тут хотіти і висувати до неї якісь претензії, – весну ми завжди уособлюємо з жінкою, а жінки – вони такі, примхливі… То любить, то не любить, то жарко – відчиніть вікно, то холодно – накрийте ковдрою, то води подайте, то шампанське відкрийте!
Однак мова все таки про квітень, який вже прийшов у наше життя. До речі, кілька слів про саму цю нашу звичну «квітневу» назву. В багатьох країнах другий місяць весни іменує слово april (апрель, априлій), яке походить від латинського «зігрітий сонцем», «сонячний». Логіка тут очевидна: квітневе сонце й справді таке яскраве! Хоча наразі воно ще таке оманливе…
Разом із тим, в Україні четвертий місяць року в давнину йменувався березнем. Лише у XVI столітті в літературній мові, з’явилося сучасне означення «квітень». Але найактивніше почала вживатися ця назва з початку ХХ століття.
А ще у різних регіонах України користувалися діалектичними накличками. У західних областях в активному вжиткові був «квітень», на Поліссі (до речі, ця назва деінде збереглася й до сьогодні) – «краснець». Зустрічаються й інші – «лукавець» (на ознаку примхливої погоди), «снігогін», «дзюрчальник», «водолій».
Однак найпершою давньоруською назвою, як засвідчують історичні джерела, був «цвєтєнь». Подібні паралелі є і в інших слов’янських народів: у болгар — «цветник», чехів і словаків – «кветень», поляків – «квецень», сербохорватів – «цвьотань». У білоруській мові закріпилася назва «красавік».
А у нас в народі, до речі, є ще одна цікава накличка квітня – «лелечник», згадуючи про найшановнішого в нашого народу птаха – лелеку, який, долаючи далекі відстані, приносить на своїх крилах на Батьківщину теплу весну. Недарма в народі кажуть: «Прилетів лелека – весну приніс здалека».
Вважається, що другий місяць весни славний водою. Навіть говорять так в народі: «Квітень з водою, травень – з травою».
А ще назбирались про нього такі приказки:
Квітень жартівник, лукавець, по-своєму розпоряджається.
Квітень вітром видуває, небо засиняє – тепло обіцяє.
Що в квітні зародиться, в червні розцвіте, в серпні-вересні у комори попаде, те за довгу зиму до крихітки підбереться.
Відомі й такі квітневі погодні прикмети:
Сині хмари в квітні – на тепло і дощ.
Перший квітневий дощ воза золота вартує.
Вдень жарко, вночі – прохолодно на гарну погоду.
З берези тече багато соку – літо буде дощовим.
Якщо навесні яри заграють, а потім знову замерзнуть, то буде перешкода врожаю.
Зоряні ночі в кінці квітня – на врожай.
Що святкуватимемо у квітні? 7 квітня – Благовіщення Пресвятої Богородиці та Всесвітній день здоров’я, День геолога, 12 квітня – Всесвітній день авіації і космонавтики, День працівників ракетно-космічної галузі України, 18 квітня – День пам’яток історії та культури, 20 квітня – День довкілля, 23 квітня – Всесвітній день книги та авторського права, Всеукраїнський День психолога, 28 квітня – Всесвітній День охорони праці; 29 квітня – Міжнародний День танцю. На 28 квітня цьогоріч припадає і Світлий Великдень.
Олена Лайко, «Тернопільська Липа»
