Треба сказати, що на виборних посадах серед голів сільських рад майже 80 % жінок. Ірина Петрівна наголосила, що депутатки місцевих рад – це інтелігенція, справжня регіональна еліта, яка прагне покращити життя своїх виборців і, незважаючи на значний життєвий і депутатський досвід, постійно вдосконалює рівень своїх знань.
– Але я не можу роботу жінок і чоловіків порівнювати, краще чи гірше. Це особистісний фактор,- говорить голова райради. – Але є відмінності. Жінки більш детально підходять до своїх обов’язків, по-материнському, з душею.Чоловіки імпульсивніші, швидко приймають рішення. Ми ж хочемо впевнитися детально в кінцевому результаті на всі сто.
Алла Колодницька поповнила жіночу команду лідерок краю прийшовши на посаду голови Підгаєцької РДА в травні 2015 року. Доводиться працювати з керівниками територіальних органів, чоловіки в яких складають 55 відсотків. Але, за її словами, коли є взаєморозуміння між усіма гілками влади, то гендер не важливий.
– Алло Іванівно, я прочитала одну з найсвіжіших інформацій, що ви провели нараду з керівником апарату райдержадміністрації Оксаною Ковбасник та начальником загального відділу апарату райдержадміністрації Оксаною Курилів, на якій обговорили впровадження в районній державній адміністрації системи електронного документообігу АСКОД, зокрема ознайомилися з інтерфейсом Системи та «шляхом проходження» документів від керівника до виконавця згідно з електронною резолюцією через Систему. Електроніка, жінки…
– Уже користуємося цією системою і дуже втішені. Коли я прийшла на посаду голови райдержадміністрації, мені було дуже складно збагнути і осягнути величезний потік документів і необхідність здійснювати контроль за їх виконанням. До цього 15 років я працювала начмедом у районній лікарні, там була спеціалізація і я все знала. Використання вже готових автоматизованих інформаційних систем на персональних комп’ютерах забезпечує реєстрацію, контроль і пошук документів, набагато спрощена робота і в контролі документообігу, і у термінах виконання завдань відповідними посадовцями. Спочатку, як ви кажете, переживала, як ввіллємося в процес, але сміливість підкоряє будь-які труднощі. На документі ставиш електронний підпис, заощадження на паперових витратах. Дуже позитивні зміни.
– А в міській раді як справи? Я пам’ятаю, що на останніх виборах би конкурували з чоловіком, але односельці надали перевагу вам, – звертаюся до Тетяни Левкович. Тетяна Володимирівна керує Підгайцями дев’ятий рік.
– У міській раді – матріархат: із дев’яти працівників – семеро жінок, – говорить міський голова.-Головне відповідальність, а стать не має значення.
– А чоловіки не сворюють зайвих хвиль від того, що ними керують жінки? – запитую своїх співрозмовниць.
Вони в один голос кажуть, що крім партнерства, підтримки, взаєморозуміння нічого немає, ні заздрості, ні якогось негативу. Своїм колегам і партнерам можуть сказати лише слова вдячності за надійну співпрацю.
– Підніжки ставили в період виборів, – говорить Ірина Баран.-Я два рази балатувалася за партійними списками до райради: у 2010 і 2015 рр. А до цього була депутаткою обласної ради.То якийсь компромат вишукували, озвучували байки, які, насправді, до мене були недотичними А коли стала керівником, для мене не стать має значення, а ставлення до роботи.Стосунки нормальні.
– Наша мова постійно змінюється, віддзеркалюючи дійсність. І це добре простежується на прикладі фемінітивів і професій. Не кажуть на вас – керівниця району, міста, головиха, начальниця?
– Фемінітиви репрезентують видимість жінок в різних галузях публічного життя,- говорить голова районної ради, філологиня за освітою. – Але до нас це не дійшло. Інколи головихою називають очільниць сільських рад. Звучить і «депутатка».
Пані Ірина впевнена – мова це не та сфера, де можна й потрібно щось насаджувати чи навпаки забороняти. Це живий організм, тому нічого страшного, коли будуть називати посади чоловічого роду в жіночому, бо ту сферу освоїли жінки.
– Ви завжди розуміли, чому йшли у владні коридори, не головної законодавчої структури, а невдячної місцевої влади, яка до всього має стосунок? Ви працюєте з людьми, щодня бачитеся з ними, проблеми обговорюєте, зрештою, звітуєте перед односельцями…
– Я йшла на цю посаду, щоб в першу чергу зробити у Підгайцях водогін, – сказала про мотивацію свого походу у владу Тетяна Левкович.-За освітою я економіст, все життя пропрацювала в торгівлі потім мала притватний бізнес, то чого було не спробувати щось поліпшити в житті міста, моя сім»я також страждала без води. На роботу бажано їхати машиною, бо коли йду, то і дві години може тривати путь. Люди мене знають, звертаються на «ти», розповідають і про проблеми, і про радощі. Мені також цікаво чим живуть односельці, я корінна підгайчанка.
– Я ніколи не планувала, що буду на такій посаді, вирішуватиму стратегічні завдання і в державі, і в районі,-говорить Алла Колодницька. – Але коли команда була сформована, я зрозуміла, що можна щось змінити на краще, сприяти розвитку регіону. Мені стало в пригоді те, що понад двадцять років я працювала з людьми на посаді начмеда райлікарні. А до лікаря приходять лише з проблемами, доводилося допомагати. Так і тут. Людей турбує все і вони стимулюють до праці, до виконання того, на що і не звернув увагу, а варто було.
– Я конкретно йшла, знаючи що хочу і можу зробити, – говорить Ірина Баран. -Я була депутатом обласної ради у 2006 році. Думала, що гори зможу перевернути, будучи у комісії з екології. За півроку я зрозуміла, що це не так. Все танцюється від певного бюджету, якого нема. Тоді розорювали запустілі землі сільськогосподарського призначення, треба було домовлятися про спілку. Грошей мало, за них нічого не зробиш, довіри нема на пропозицію, за ваші й наші гроші робимо справу в одному районі, а потім віддамо і у вашому…Тепер зовсім інше законодавство. Є формула про залучення коштів, які можеш використовувати на потреби району. І реально можна щось зробити. Ти знаєш потенціал регіону,хочеш це зробити і робиш. Бо якщо не хочеш, то нема змісту йти у владу.
– Напевне, головний виклик для нинішніх керівників місцевої ланки – працевлаштування.
Мої співрозмовниці одноголосно погодилися, бо це вже наболіле. Район сільськогосподарський, промисловості, кар’єрів, будівництва нема. В основному працевлаштовані аграрії, в сезон це більша кількість, і працівники бюджетної сфери. Але, якщо колись до семи тисяч людей були задіяні в сільському господарстві, то зараз 200, якщо не враховувати сезон.
– Поруч з безробіттям, є і проблема нестачі рук робітничих професій,- говорить міський голова.- Це відчуваємо у своїй комунальній службі. Бракує сантехніків, продавців, слюсарів, електриків, кухарів… Багато людей виїхало за кордон.
– Районна адміністрація працює над легалізацією робочих місць, – говорить Алла Іванівна. – Якщо у 2016 було заключено до сорока трудових угод, у наступному – 68, то у минулому році вдалося мати 160 трудових угод. А це і доходи, і податки . В останні два роки зареєстрували два кооперативи, це також робочі місця.
– Так почали вже говорити про досягнення…Що вдалося зробити такого, що не вдавалося попередникам? Що виявилося найважчим на довірених вам ділянках роботи?
– Бюджет міста в межах п’яти мільйонів, дуже не розженешся, – говорить пані Левкович.-Але все намагаємося вкласти в потрібну справу. Зробили освітлення, тротуари, дитячий парк, навели порядок. Напевне, найважчим було переконати підгайчан у новій системі збору сміття. Було дуже брудно при контейнерному зборі. Ми перевели на подворовий збір. А разом з подоланням звички, змінилося і ставлення людей до чистоти і порядку в місті, двори стали охайнішими.
– Я почну з найважчого, – зголосилася на відповідь голова районної ради. – Ми пережили дуже складний період у 2013 році, який продовжився і в наступному році. Райрада складалася з політиків, які пройшли вибори від різних партій. Нам треба було стримувати негатив, що стосувався верхніх ешелонів влади, настрої палити приміщення. А приміщення наші, гроші районні. Ми ходили всі на віче, співчували, намагалися пригасити людський гнів, разом молилися. Все обійшлося спокійно. Решта – деталі. Відбулися величезні зміни. Якщо раніше держава дотувала, ми одержували субвенції, то з 2015 року інше бюджетне законодавство. Зараз іде процес децентралізації, в нас у перспективі у 2020 році – один район – одна громада.
– Ми співпрацюємо з районною, міською радами, сільським радами, народним депутатом Тарасом Юриком,- говорить Алла Іванівна. – Ця співпраця у співфінансуванні потрібних справ. На одній із зустрічей, організованих керівником обласної державної адміністрації, ми з Іриною Петрівною підійшли вкотре поговорити про умови реєстрації на нашій території агрохолдингу «Мрія», який маючи 60 відсотків банку земель у нашому районі, зареєстрований в Івано-Франківській області. І генеральний директор підприємства Сaймон Чернявський погодився це зробити. Можливо це сталося, що його просили дві жінки, а ми такі ненастирливі переговори вели вже якийсь період часу, він нас зрозумів. Тепер це найбільший платник податків у районі. Тішить, що суттєво зріс бюджет району. Якщо у 2015 р був понад 7 млн., то у 2018 – майже 33 млн.Тут і доходи від збільшення посівних площ, за обробіток землі, від продажі прав оренди через аукціон… У нас діють 24 проекти з соціально-економічного розвитку.
– Це нам дало можливість не скоротити жодної одиниці у фапах і амбулаторіях,- продовжує тему голова райради. – Підтримали структури охорони здоров»я, освіти, культури, спеціалізовані навчальні заклади.Нове бюджетне законодавство дає можливість нам об’єднатися і співфінансувати проекти реконструкції, ремонту, утеплення приміщень. Так, Завалівська школа виграла проект. Долучилися і ми, і сільська рада. Там у перспективі буде опорна школа. Садочок відремонтували, поміняли вікна на енергозберігаючі, котли.Нове життя дали будинку культури в Новосілці. Всі гроші, частини коштів на добрі справи, треба швидко освоювати.
– Чи працюєте над проектами із залучення інвестицій?
– Працюємо, пишемо, плануємо,- говорить голова райдержадміністрації.- Але на початок моєї каденції всі землі були розпайовані. Інвестори хочуть мати територію від 4 до 10 гектарів і додатково 100-200 га в одному масиві. В кінці лютого минулого року зайшов до нас інвестор і поставив сонячні батареї на майже п’яти гектарах. Ми раді, бо це 10 робочих місць для наших людей і податки з оренди землі.Є інвестор, який планує відкрити цех з пошиття одягу на базі Підгаєцького професійного аграрного ліцею. Орієнтовно 50 чоловік може працевлаштуватися. Є місце для будівництва тваринницьких ферм, але… Все ніби добре, але найближча колія в Потуторах і Теребовлі. Інвестори більше не з’являються, дізнавшись про таку віддаленість від залізниці.
– Хоч і є стереотип, що влада, це чоловічий світ, все ж ніхто не заважає працювати в ньому ефективно. Тепер все вирішує особистість. Я впевнена, що у вас є і амбітні плани щодо покращення життя у наймолодшому районі області і найменшому місті нашого регіону…
– Для інвестицій великого масштабу була пропозиція в селі Носів на гарних рельєфах зробити зимовий лижний свій «Буковель», – розповідає голова райради. – Спуски цікаві, витяги можна побудувати, в перспективі – готелі, ресторани… Але – проблеми з водопостачанням, знову ж – немає доїзду залізницею.Все ж сподіваємося, що у перспективі можна цей план реалізувати спільними зусиллями з інвестором.Це з амбітних планів. А малі реалізуємо спільними зусиллями. Зараз маємо спортивні, дитячі майданчики. Діти є, школи працюють. Але за останні два роки населення в районі зменшилося на тисячу, смертність переважає. Це добре село зникло із мапи України.
– Ми плануємо будувати амбулаторію з нуля, – ділиться планами пані Колодницька.- Вартість – 8,5 млн.Це буде сучасна установа за всіма вимогами медичної реформи, яка зможе обслуговувати вісім тисяч населення. Ми взяли участь у проекті Регіонального розвитку і виграли. Співфінансування нам під силу. Зараз уже обгородили територію, з настанням сприятливих умов, розпочнемо будівництво. Ми рухаємося вперед і це відрадно.
-Ми виготовили проектно-кошторисну документацію на каналізаційні мережі в історичній частині міста і подали на конкурс у Фонд регіонального розвитку,- говорить пані Левкович.-Дуже сподіваємося, що держава нам допоможе, бо це величезна проблема стародавнього міста, побудованого на середньовічних забудовах.
– А вас не турбує така цікава тенденція: де більше фінансових можливостей і більші ресурси для створення іміджу – там більше чоловіків. Де мало коштів і велика відповідальність перед кожним виборцем – там обирають переважно жінок.
Мої співрозмовниці усміхаються. Може й так. Чоловіки рішучі, настирливі. Гроші, бізнес, вони законодавці життя. Але все дуже ситуативне. Інколи жінка, за словами моїх візаві, має велику можливість реалізувати щось спокійно, без проблем, там, де чоловіки роблять проблему. Їх інколи розбирає гордість при перемовинах, вони не гнучкі в політиці. А жінки можуть лавірувати, не брати бика за роги відразу. З одного боку, з іншого, запропонують, як кому краще, а потім підлаштовуються. Інший стиль керівництва.
– От Харківська область не є непрестижною у фінансовому плані, а там керує обласною державною адміністрацією жінка. А в Підгаєцькому районі, мабуть, так зірки склалися, що ми в жіночому товаристві мусимо планувати, організовувати і робити.
– Балотуватиметеся на наступний термін? З яким лозунгом підете на вибори? Попереду грандіозний рік виборів…
– Звичайно, балотуватимуся, – впевнено сказала Ірина Петрівна Баран. – Я козеріг за гороскопом. У мене в характері доводити до кінця розпочаті справи. У мене є потенціал, я знаю, що робити, то чому не реалізувати? Про лозунг я не думаю і не люблю зайвого піару, роблю свою роботу з мого світосприйняття. Я маю повноваження і виконую їх. Це не моє досягнення, я чітко знаю параметри своєї роботи, люблю її, хочу зробити життя односельців комфортнішим. І не посягаю на інші речі поза моєю компетенцією.
– А я кажу, що треба дожити до того часу, а там видно буде, – усміхається Тетяна Левкович.
– Рік для держави – стратегічний, – говорить Алла Колодницька. – Ситуація складна, війна з агресором триває.Ми не вправі зрадити ідеали патріотів, які віддають своє життя на фронті, щоб держава розвивалася в напрямку цивілізованого світу. Ми вже за останні п’ять років сформувалися, як українська патріотична нація, то ж знаємо, що люди, яких обиратимемо мусять вести країну в потрібному руслі. За цей напрямок заплачено і кров»ю Майдану і війною.
Отакі наші героїні: ділові жінки, яскраві особи, ініціативні, енергійні, такі, що не бояться труднощів. Отож, щоб бути успішною, займати активну громадянську позицію, не обов′язково мати чоловічий характер, – жінка просто повинна мати характер…
Пеляк: Звичайно. Головне не розпорошуватися, не хвататися за сто справ одночасно, а такі найбільш значимі, актуальні і доводити їх до кінця.
А ще інтелектуально незалежні. Я б ще сказала , що з відсутністю страху і тривоги, «інфарктостійкі». У психологів є такий вислів. Чи мені здалося? І я попросила кожну – додати свого бачення до збірного портрета жінки – лідерки, керівниці, яка гідно працює на довіреній їй ділянці роботи.
Колодницька: Жінка-керівник повинна поєднувати в собі лідерські якості, жіночність та уособлювати в собі матір-берегиню. Саме завдяки цьому жінка на керівній посаді може зберігати нормальні стосунки з партнерами, колегами і краянами. Щоб вести команду за собою лідер повинен бути відкритим і готовим подати руку допомоги. Знаковою якістю жінки керівника є єдність слова та діла і доведення розпочатої справи до відчутного і бажаного результату.Тішуся, що в нас є спільний результат від роботи всіх гілок влади.
Баран: Щоб займати активну громадянську позицію, не обов′язково мати чоловічий характер, просто треба його мати. Зібраність. Відсутність емоцій при важливих рішеннях. Мотивація така:як жінка хоче в домі зробити, щоб усе було до ладу, діти нагодовані, вивчені, в хаті все, як треба, так і в роботі має бути. Хочеться, щоб усі працювали злагоджено. Щоб я жила в комфортних умовах і всі мешканці району почували себе комфортно , як у власному помешканні. А ще паталогічна чесність. Не можу злукавити. Коли людина прийшла з проблемами.Я скажу чесно про можливості допомоги і може воно заколить в грудях, ніж втішу, а ніколи цього не виконаю.
Левкович: Основне – бути правдивою, справжньою. Коли з’являється якась нотка брехні: пропадає і довіра людей, і нас самих до себе. Не треба також боятися говорити з людиною прямо: будь-яка відверта розмова допоміжна у будь-якій ситуації. Головне не розпорошуватися, не хапатися за сто справ одночасно, а такі найбільш значимі, актуальні і доводити до кінця.
Людмила ОСТРОВСЬКА
