Він все був підготував: зірвав вишні, витиснув із них кісточки, ягоди засипав цукром для бродіння, виставив в тепле місце на кілька тижнів. Потім відцідив, а з ягодами не хотів довго бавитися, висипав їх на город.
Але ж кури. Вони все товчуть. Надзьобалися вишень і злягли.
Коли ж він їх ввечері закопував, то думав: двадцять курей, а файні були курчаки, по п’ятдесят за штуку, а то я вже в штуку гривень влетів, плюс ще ті пару мішків зерна. Відтак, пальнув шклянку молодого вишняку і пішов спати. Навіть новин в телевізорі не дивився, щоб не стало ще гірше.
Вдосвіта встає без настрою і думає, шо нашо було йому той вишняк робити, надто великі втрати, несумісні із радістю напою. І тут на ґанку його вдячно зустрічають ті всі кури, випорпались із землі, струшуються і наче так йому говорять: кєнтуха, ми в ударє, нам прикольнесенько, не жлобись, насип ше.
(колись сусід так говорив про курей свого сусіда)
Микола ШПАКОВСЬКИЙ
