У цих ФАЙНИХ хлопців було різне життя. Вони ніколи не думали, що їх поєднає Донецький аеропорт. Проте із-злої волі московського окупанта, донецьке летовище стало могилою для цих бійців.

Вони загинули, щоб жити вічно.

Ігорю Римарю з Бучацького району, міною відірвало руку, розтрощило щелепу і гортань, коли він відбивав атаку московських покидьків. Він, ще 7 годин чекав на летовищі, поки його вивезли у шпиталь.

На жаль, 27 січня 2015 року, хлопець помер.

Володимир Трух з Гусятинщини.

Він приїхав в ДАП 16 січня на бронетранспортері. Привіз підмогу хлопцям і мав забрати поранених. Машину підбили, він втратив руку, почав стікати кров’ю. На жаль рани в хлопця були не сумісні з життям.

А літом у нього мало бути весілля.

Мельник В’ячеслав з Кременецького району. 

Загинув 20 січня 2015 у боях за аеропорт Донецька від крововтрати.

20 січня група на 2-х БТР рушила забрати поранених. В умовах щільного туману та за відсутності зв’язку — «глушили» терористи — десантники на БТР-ах потрапили у засідку. Під час бою БТР, в якому В’ячеслав здійснював штурм з іншими військовиками, врізався в будівельні конструкції аеропорту та вибухнув. Тоді ж загинули солдати Анатолій Доценко, Іван Євдокименко, Сергій Зулінський, Андрій Миронюк, Леонід Шевчук.

Похований 28 січня 2015 року.

Іван Вітишин, з Тернопільського району псевдо “Тесть”. Загинув в ніч на 21 січня.

Коли відходив у вічність, на руках тримав ікону і фото дітей!

Джерело: Соціальні мережі