Вода є одним з основних продуктів, необхідних людині для повноцінного харчування і життєдіяльності. Саме з води ми отримуємо найбільшу кількість мікроелементів. І якщо без їжі людина може прожити декілька тижнів, то без води лише декілька днів. Отже її важливість, а відповідно якість і безпечність є беззаперечними, зазначили в ГУ Держпродспоживслужби в області.

Основними джерелами питного водопостачання мешканців Тернопільської області є вода з:

• централізованих мереж водопостачання;
• індивідуальних, власних, децентралізованих джерел водопостачання;
• громадських колодязів, криниць, природних джерел та каптажів;
• бутильована питна та мінеральна вода;
• вода з пунктів розливу, автоматів тощо.

А тепер більше про кожну з них.

Щодо централізованих джерел водопостачання, наша область є доволі благополучною в цьому плані, оскільки водою мешканців області на понад 90% забезпечують з підземних джерел, вода з яких в основному за своєю природою є якіснішою, безпечною, не потребує додаткового очищення і підготовки.

Проблемними районами щодо централізованого водопостачання залишається Чортків. Забір води там проводять з поверхневого джерела річки Серет. А методи і системи водо-підготовки, водоочистки, дезінфекції води застарілі і перебувають у незадовільному технічному стані. Цього року розпочали реконструкцію водозаборів та організації водопостачання з підземних джерел.

Дещо схожа ситуація у Борщеві, яке хоч і отримує воду з підземних джерел, проте частина з них є природні джерела, які самоплинно витікають із землі та є доволі поверхневими «підшкірними». А враховуючи специфічний склад порід ґрунту в регіоні, у централізованій мережі відмічають перевищення вмісту нітратів, інколи навіть вдвічі.

Слід зазначити, що недобросовісні суб’єкти надання послуг водопостачання доволі часто порушують періодичність лабораторного контролю якості води. Також порушення зустрічають під час експлуатації водопровідних мереж і водонапірних споруд, а саме у періодичності проведення робіт з промивки, дезінфекції, технічних оглядів та поточних ремонтних робіт, дотриманні зон санітарної охорони водних об’єктів, своєчасності проходження медичних оглядів працівниками, що здійснюють їх обслуговування тощо.

А тому не слід соромитись і варто поцікавитися у Вашого надавача послуг централізованого водопостачання результатами останніх лабораторних досліджень води.

Якщо говорити більш конкретно, то питання надання послуг централізованого водопостачання і вимоги до таких об’єктів в основному врегульовані Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», в яких визначена певна кратність досліджень води на етапі її видобутку, підготовки та надходження в розподільчу мережу, а також виписані вимоги до самих джерел водопостачання та умови їх експлуатації.

А тепер поговоримо про другу групу індивідуальних, власних, децентралізованих джерел водопостачання, яку використовує чи не найбільша кількість жителів Тернопільської області.

Законодавчо не визначено здійснення систематичного державного нагляду за такими джерелами водопостачання. Відповідальність за них, як і за використання води з них, несе його власник, який і повинен бути зацікавлений у відповідній якості води, яку вживає він чи члени його сім’ї.

Проте власники таки джерел здебільшого нехтують елементарними правилами їх експлуатації, не здійснюють, хоча б один раз на рік, лабораторний контроль якості води з нього. В основному аргументуючи це тим, що вода є доброю за органолептичними властивостями (колір, запах, смак, прозорість) і вони протягом довгого часу, а інколи протягом декількох поколінь, вживають її. Однак це аж ніяк не є гарантією її якості, адже частина хімічних речовин навіть при високих їх концентраціях не змінюють її смаку, кольору, наприклад нітрати, які є особливо небезпечними для дітей раннього віку. Окрім того гострі отруєння пов’язані з використанням недоброякісної води трапляються відносно рідко, тоді, як надлишок чи недостача у воді певних мікроелементів, хімічних речовин при тривалому її використані може призвести до значних порушень стану здоров’я, які доволі важко прив’язати до води (наприклад, як захворювання серцево-судинної системи, в етіології яких якісна вода є не останнім фактором).

Основними вимогами при експлуатації індивідуальних джерел водопостачання є:

• Недопущення наявності джерел забруднення питної води (купи гною, вигрібні ями, мінеральні добрива, надвірні туалети, тощо) на відстані менше 20 м від криниці;
• Поновлення навколо криниці «глиняного замку», а при його відсутності – встановлення глибиною 2м та шириною 1м із добре змішаної і пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку;
• Поновлення відмостків, а при їх відсутності – встановлення (виконати кам’яним, або цегляним мощенням, забетонувати або заасфальтувати в радіусі 2м з уклоном 0,1м);
• Встановлення огорожі (у випадку її відсутності в радіусі 2м) для обмеження доступу тварин, птахів, гризунів тощо;
• Обережне застосування в сільському господарстві та приватному секторі мінеральних та органічних добрив;
• З метою захисту колодязів від поверхневих стоків встановлення перехоплюючих каналів з відводом стоків на сторону;
• За необхідності, при довготривалому невикористанні чи невідповідності води за певними показниками, проведення відкачки води із криниці, очистки та дезінфекції;
• Систематичне проведення на базі акредитованої лабораторії досліджень взірців питної води, хоча б за показниками безпеки;

Що ж стосується бутильованих питних та мінеральних, бутильованих столових вод і води з пунктів розливу чи автоматів, то знову хотілося б наголосити, що необхідно не соромитись вимагати у її продавців відповідну товаросупровідну документацію та протоколи лабораторно інструментальних досліджень даної води. А або ж сподіватись на чесність та добросовісність її виробників, на яких власне законодавчо першочергово покладений контроль за якістю та безпекою своєї продукції, в тому числі і лабораторно-інструментальний.

Адже, такі об’єкти водопостачання, як машини, чи автомати з розливу води, а також об’єкти централізованого водопостачання з кількістю споживачів менше 100 тисяч, відповідно до критеріїв ризиків, визначених постановою КМУ, віднесені до об’єктів середнього та незначного ступенів ризиків і можуть планово перевірятись органами Держпродспоживслужби не частіше одного разу на три роки та на п’ять років відповідно.

Тож, яку воду все ж таки краще вживати ? Основним тут є те, щоб вона була з контрольованих джерел водопостачання і періодично проходила лабораторний контроль. Хоча умови її транспортування та зберігання теж мають чимале значення. Зокрема не слід зберігати воду у непридатних для цього ємкостях (повторно використані пет-пляшки або технічні ємкості – каністри тощо), а також не слід довго зберігати воду навіть набрану у відповідні ємкості, що закриваються.

Також варто пам’ятати, якщо вода якісна та безпечна то її не слід піддавати очищенню, адже навіть самі прості фільтри забирають з неї не лише погані речовини, але й корисні і необхідні мікроелементи. Тобто, до встановлення систем додаткового очищення води слід підходити дуже обережно та усвідомлено, з обов’язковим попереднім лабораторним контролем води, адже інколи можна зробити гірше бажаючи собі добра.