Таких грибників, як жителька Бережан Наталія Дмитрик, ще треба пошукати! Лісник у рідних угіддях, і той може не помітити боровика чи сироїжку, що причаїлися під листочком — а від ока Наталі не сховається жоден «тайняк». Навчилася збирати гриби від п’яти років! Коли б не йшла у знайомі урочища, кошик завжди повний. У минулі вихідні ця «грибна жінка», як називають її знайомі, знайшла під дубовим пеньком рідкісне кучеряве диво. Підібрала його вперше за свою 36-річну грибну практику, але грибарським нюхом відчула, що він — унікальна штука. І, заглянувши у довідник, не помилилася, – пише Високий замок.

У народі цей трофей, батьківщиною якого є… Китай, називають баран-грибом — через його характерну маківку з капелюшками, що нагадують квіти з рваними пелюстками. Вчені ж дали йому свою назву — грифола кучерява. Може вирости завширшки 80 см і важити до 10 кг. За своїм смаком перевершує всю грибову рідню. Грифолу варять, смажать, тушкують, маринують, сушать і утворений порошок використовують як спецію. З нього готують апетитні соуси, супи, гарніри. Хто пробував гриба-барана — каже, що язик можна проковтнути, настільки смачний.

Наталія (її знають ще як відмінного кулінара) потушкувала півторакілограмового баран-гриба і пригостила ним всю сім’ю. Особливо нахвалювала цей рідкісний делікатес її мама, яка приїхала у гості із заробітків в Італії. Смакуючи, нахвалювала: «Яка багата наша земля!».

А ще цього гриба цінують за його лікувальні властивості. У давнину відварами з баран-гриба допомагали хворим на туберкульоз, зараз з них готують препарати, які використовують при захворюваннях судин, серця, при діабеті, гепатиті, віспі, онкологічних хворобах.

Гриб цей рідкісний, тому його занесли у Червону книгу. На тому ж місці може з’явитися років через три. Велика удача — знайти таку кучеряву грифолу. Наталі ця удача усміхнулася.