Тернополянка Тетяна Сенишин лише недавно зрозуміла зміст слів “підкошуються ноги”. Вона з двома дітьми мало не потрапила під колеса автомобіля.

“З чотирирічною дочкою і п’ятимісячним немовлям у слінгу переходила дорогу біля кафе “Барбареско”. Йшла по пішохідному переходу. І тут хтось виїжджає заднім ходом з парковки “Барбареско”.

Марку машини, яка їхала прямо на нас, не запам’ятала, темного кольору, довга, типу passat. Вважаю, що водій просто не дивився в дзеркало заднього виду. Врятувало те, що інший водій, який нас пропускав, сигналив, щоб нас просто не задавили”.

Тетяна каже, що її дуже здивувала відповідь неуважного водія.

“Машина зупиняється біля самої коляски, – продовжує вона. – Я ще копнула її в бампер. Починаю кричати, а водій відчинив вікно і каже: “Я вас не бачив”. І поїхав собі далі. Водій – молодий хлопець. Мав би як мінімум вибачитись і спитати, як ми себе почуваємо. Тим паче він бачив, що я відразу присіла до дитини і розпитувала, чи все добре.

Далі я змогла пройти 20 метрів. Ноги не несли, а сльози котилися градом. З нами, на щастя, все окей. Зробила висновок, що неадекватів у нас дуже багато. Треба берегти себе і близьких”.