Осінь – вона мила, осінь славна… Так поетично говорять про неї, згадуючи у цьому вірші і борщик у горщику, й грушки у фартушку. Й справді, цій порі року ми завдячуємо щедрою смакотою на столі, золотим листопадом і відчуттям того, що вже зовсім скоро – Новий Рік, Різдво, подарунки, свята, а далі – все у цьому житті повториться спочатку…
Відкриває осінь – вересень – місяць початку нового навчального року, пустотливих павутинок бабиного літа, прохолодних ранків і ще по-літньому теплих днів під вибіленим після літньої спеки тернопільським небом.
Загалом, вважалося, що якщо в лісі з’являються опеньки, то це вже найголовніша ознака осені, адже, й справді, – ходити по гриби – більше осіння традиція. І хоча кажуть, що у вересні одна ягода, і та – гірка горобина, але ще стільки дозріває у цей час осінніх смачних груш та яблук, ще висять благородними намистами, наливаючись по вінця останніми теплими променями, прозорі виноградні грона…
Перший місяць осені є дев’ятим місяцем року в григоріанському календарі. Дослідники вважають, що назва вересня прийшла з Полісся. Там у цей період цвіте рожево-бузковими суцвіттями верес – цінна медоносна рослина. До речі, аналогічні до вересня назви спостерігаємо і в інших слов’янських народів: у білорусів – «верасєнь», поляків – «вжесєнь»; в перекладі з литовської мови вересень означає «місяць вересу», а латиської – «місяць цвітіння вересу». Сучасна назва вересня в нашому календарі закріпилася відносно недавно – на початку ХІХ століття. До цього в кожному регіоні були свої «домашні» наклички. В давньоруській мові зустрічаємо «офіційну» назву «руєн», а по-народному – «ревун». Подібні терміни й дотепер збереглися в сербів («руян») та чехів «руєн» (щоправда, останній стосується жовтня). Паралельно з «руєном» уживалася й інша назва – «зарев». Ті й ті наклички, за твердженням мовознавців, походять од жовтого кольору (саме о цій порі починає жовтіти листя) та «руєнієм» (ревінням) оленів і лосів, котрі влаштовували шлюбні герці.
На західноукраїнських землях відомі назви «маїк» (починають «маятися», тобто зеленіти ранні сходи озимини) і «сівень» – пора масового висівання збіжжя. Називали цей місяць і «бабським літом» через те, що жінкам доводилося в цей час виконувати чимало своєї традиційно хатньої праці: коноплі тіпаюти, полотна добілювати, дещо в городах порати тощу. Під цю пору земля вже покривається листям. Адже з вересня, як мовиться в прислів’ї, листя на дереві не тримається. Проте переважна більшість європейських мов послуговуються латинською назвою – «сентембр», що означає «сьомий». У Давньому Римі він і справді був сьомим. Адже річне літочислення починалося з березня. Прийнявши новий, так званий, «григоріанський» календар, в якому новоріччя було перенесене на січень, місяценазву залишили старою, себто «юліанською».
Із середини вересня починають масово відлітати у вирій птахи. Колись люди, побачивши в небі ключ журавлів, примовляли: «З чужої сторононьки вертайтесь додомоньки». При цьому годилося загорнути в хустинку грудочку землі і тримати її до весни. Помітивши перший журавлиний ключ, що повертався з вирію, ту грудочку одразу ж закопували у полі чи городі. Це робили для того, щоб весна була щедрою і буйною.
Вересень багато чого може розповісти і про всю осінь, і навіть про зиму. Так, в народі вважалося, що чим тепліший і сухіший вересень, тим пізніше прийде зима. А ще були такі осінні прикмети, пов’язані з вереснем:
– щедро вродили горіхи на ліщині – зима має бути сувора й сніжна; на мурашниках великі «подушки» – сувора буде зима; осінь ясна – зима холодна;
– якщо багато павутиння і шпаки не поспішають відлітати, осінь буде тривала; павутиння стелиться повсюдно – до тепла; мало павутиння – на суху осінь;
– якщо осінь бідна на гриби, то зима буде багатою на сніг і морози; багато грибів – чекай неврожаю;
– рясно защедрила горобина і завчасно почервоніла – на сувору зиму; якщо багато горобини – осінь заплаче дощами, а зима – морозами.
– опало листя з верхів’їв дерев – на ранню зиму;
– пізній падолист – на суху осінь; якщо падолист лягає горілиць – на холодну зиму, а долілиць – зима буде теплою;
– добре вродив щавель, зима буде тепла;
– багато жолудів – на холодну зиму і врожайне літо.
А ось що обіцяли погодні прикмети на щодень.
1 вересня – Андрія Стратилата. У цей день завжди тепло. Вітер, що дме з півдня, обіцяє добрий урожай вівса.
3 вересня. Якщо цей день буде ясний, то слід чекати, що ще чотири тижні буде хороша погода.
5 вересня. Якщо цього дня журавлі на південь полетіли – зима та весна будуть ранніми. Якщо нема приморозків, то не буде і весь місяць. Летять журавлі низько – на теплу зиму, високо – на холодну.
6 вересня. Дощовий день – погожа осінь і щедрий урожай наступного року.
7 вересня – Варфоломія. Суша на Варфоломія – гострої зими є надія. Прийшов Варфоломій – жито на зиму сій.
10 вересня – Мусія. Починається дубовий падолист. Якщо ж листя ще міцно тримається, то зима буде люта.
11 вересня – Усікновення Голови Іоанна Предтечі (Головосіка). Як чути грім, то має бути довга і тепла осінь.
14 вересня – Семена. На Семена ясно – осінь буде погожою і теплою, якщо вітер із півдня – буде зима тепла. Якщо гуси відлітають на Семена – чекай ранньої зими; гуси летять високо – чекай тривалої осені. На Семена багато павутини – осінь буде довга та ясна. День на Семена був з болотом – осінь буде дощова; ясним – осінь буде з доброю погодою.
18 вересня – Лисавети. Рано пожовкло листя на горобині – рання осінь і рання та холодна зима.
21 вересня – Різдво Пресвятої Пречистої Богородиці, яке також називається Другою Пречистою. Свято Другої Пречистої традиційно вважається жіночим святом, коли жінку належить вшановувати як продовжувачку роду.
23 вересня. Вітер північно-західний – зима буде люта, а південно-східний – тепла.
27 вересня – Воздвиження. Птахи дружно відлетіли у вирій – чекати суворої зими.
28 вересня – Микити. Якщо цього дня полетять журавлі, Покрова (14 жовтня) буде морозна; коли не полетять – зима настане пізніше.
30 вересня – день Віри, Надії, Любові та Софії. Як правило, в цей день завжди дощова і холодна погода.