Пісні цього тернопільського поета у виконанні Віктора Павліка та й не тільки, мають особливий шарм – ніколи не старіють. А секрет такого пісенного довголіття досить простий: вони про кохання і їх люблять всі покоління людей. Мова про поета-пісняра Сергія Лазо.
Цими днями він знову нагадав про себе на сторінках всеукраїнської газети письменників «Літературної України» (№25 за 19 липня) добіркою філософської поезії, написаної у притаманній тільки йому манері. Добірка під назвою «Скачуть в синє небо лицарі» – солідна, адже займає цілу газетну шпальту. Читаєш і насолоджуєшся. Насолоджуєшся – і читаєш. Поетичний світ Сергія Лазо багатоликий і різнобарвний. Не перестає дивувати образна глибина авторського мовлення. Його романтично-крилаті рядки не лише надихають, а й змушують критично мислити. І як тут не згадати іншого київського поета Олександра Гордона, який під час чергової наради молодих поетів, якось сказав: «Поезія лікує хворих байдужістю». Неможливо з цим не погодитись. Питання в іншому: а чи ті «хворі байдужістю» читають поетичні книжки? Чи вони взагалі читають? Однак я не про це. У вищезгаданій поетичній добірці несподівано і приємно було побачити вірш, у якому згадується окрім Файного міста – «Ранкова газета». І не просто газета, а тернопільська. Оскільки назву автор написав без лапок, то кожне місцеве видання тепер може тільки здогадуватися – чи то часом не про нього? Втім, читайте – і здогадуйтесь, а, може, то таки про вас?
Ранкова газета
Поспіль. Поруч. Розвидняється.
Наче мрії, що збуваються.
Кожен день – то вірш, то проза.
Щось постійно відбувається,
Зранку місто прокидається –
Метаморфози…
Босоноге, у рожевому,
На порозі вересневому
Відкриває вікна сонні,
Над домами черепицею
Скачуть в синє небо лицарі
Чи на хмарах, чи на конях.
Тіні обіймають вулиці,
Листя до бруківки тулиться,
День новий, на інші схожий.
А життя зі змінним одягом,
День спливає раннім потягом,
Перехожі.
Свіжа булка, чашка кави,
Ще за рогом різні справи.
Файне місто. Що там? Де там?
Тернопільська газета…
Джерело: TeNews
