Тернопіль стоїть перед вибором — або позбавити маленьких тернополян освіти та дошкільних закладів, або ж шукати цивілізований вихід щодо дітей жителів районів Тернопільської області, – пише «ТернопільLive».
Пропаганда поганий порадник
У тернопільських ЗМІ черговий раз пройшла хвиля «боротьби за садочки» для «мешканців району». Проте традиційно «майстри сенсацій» підійшли до цієї теми не з боку економіки і потреб громади, як це зробив би кожен європейський журналіст чи громадський активіст, доводячи правоту мовою фактів, а з боку… пропаганди.
У пропаганді цей метод називається «блискучі узагальнення», коли замість фактів, даних, статистики наводяться лише емоційні слова. Адже кожна морально здорова людина пошкодує дитину і перенесе всі свої негативні емоції на «поганого чиновник» від освіти, який «вигадав обмеження». Журналіст же створить «чергову сенсацію». Факти ж говорять про наступне.
На сьогодні близько тисячі маленьких тернополян стоять у черзі в дитячі садочки міста. З боку міської ради і управління освіти робиться багато для того, щоб кількість таких місць зросла. Відкриваються групи, відкривають садочки. Проте місць все одно бракує. Одна з причин — покращання демографічної ситуації. Інша — це те, що у тернопільські садочки ходить багато дітей з району. За різними даними, ця цифра складає більше семисот дівчаток та хлопчиків. Закон же вимагає від органів місцевого самоврядування забезпечити у першу чергу місцями у дошкільних та освітніх закладах мешканців своєї громади. Крім того, у рамках децентралізації, на «місця» передали значну частину повноважень і нових фінансових зобов’язань. Тобто, грошей банально бракує. Тернопіль перед вибором — або позбавити своїх дітей освіти та дошкільних закладів належної якості, або ж шукати цивілізований вихід.
Скільки коштує освіта
На відсутність балансу між реальними потребами і тим, що з центрального бюджету передали до місцевих неодноразово вказували і економісти. Зокрема, експерти з питань державних фінансів, доктор економічних наук, завідувач відділу державних фінансів Інституту економіки і прогнозування НАН України Інна Луніна та її колега Діна Серебрянська наводять статистичні дані, які вказують, що у структурі місцевого бюджету пострадянських країн ЄС соціальна складова (пільги, різні доплати) приблизно утричі менші, ніж в Україні. Це означає, що саме держава у ЄС несе ці соціальні зобов’язання.
Складалася ситуація, коли формально законом «підвищили зарплати вчителям», а реально коштів на них держава не виділила. Загалом же у рамках децентралізації у 2018 році передані на місця доходи складають 394,1 млн. грн, а передані видатки 664,4 млн. грн. Видатків у два рази більше. Додаткова потреба на виплату лише заробітної плати вчителям і медикам, з Державного бюджету складає 87,0 млн. грн. Та ж ситуація з фінансування профтехосвіти. У 2018 на утримання ПТУ з держбюджету виділено 31,5 млн. грн., а місто витратить 68 млн. грн. І ці потреби мали б покривати саме з державного бюджету. До цього треба додати 100 % оплату пільгового проїзду для різних категорій у транспорті і оплату вже згаданих садочків. Тож місто мусить постійно шукати резерви, щоб транспорт не зупинився, а діти ходили у садок. Фактично, доводиться «розгрібати» проблеми, які створили у Парламенті та уряді.
Цивілізований вихід
І місцеве самоврядування, разом з громадою, такий вихід шукає. Бо на місцевому рівні не можна бути популістом, який спочатку робить дурницю, а потім перекладає її на плечі іншого «відповідального». В рамках закону запропоновано кілька механізмів вирішення проблеми садочків. Право на садочок без додаткової плати мають ті сім’ї, де хоча б хтось один із батьків має офіційну реєстрацію місця проживання у Тернополі. І останнім часом кількість зареєстрованих зростає. Так, до речі, роблять у Європі де, як правило, при проживанні в місті більше місяця часу – потрібно реєструватися у місцевому муніципалітеті, щоб отримати усі послуги. Без додаткової оплати садочок отримують також усі працівники комунальних підприємств та тих, які працюють у комунальній сфері, ті підприємці, чиї підприємства офіційно зареєстровані у Тернополі, сплачують тут податки. Також право на садочок без додаткових оплат мають діти учасників АТО. Крім того, можливий варіант, коли укладено угоду між громадою і Тернополем про міжбюджетні трансферти. Це коли, скажімо Байківецька громада перераховує кошти за дітей, які вчаться у місті, у бюджет Тернополя. І батьки нічого не платять. Гроші ж на ці потреби передбачені у районних бюджетах або у бюджетах територіальних громад. Просто не всі чиновники хочуть їх видавати. Адже простіше перед виборами пустити їх на інші — піарні потреби. Зрештою, право на садок отримують і діти тих громад, які в рамках добровільного об’єднання стають частиною Тернополя.
Степан Сенишин, економічний оглядач
