Як відомо, нещодавно виповнилося аж 470 років тернопільському ставу ― справжній окрасі та гордості нашого міста, адже таким не може похвалитися більше жоден обласний центр України, повідомляє Прес-клуб. Великих і різних змін зазнавав він впродовж цих кількох століть, а особливо – впродовж останніх десятиліть, але одне залишалося незмінним – його береги та плесо завжди притягували рибалок. У них ми і вирішили розпитати про став. І ось що почули.
Петро:
– Знаю, що в 70-х роках минулого століттяпроводилося його очищення і зарибнення: за допомогою земснаряду викопували заглибини на дні біля кутківецького лісу та білецького мосту. Туди «завантажувалися» мальки для розмноження. А тепер… Літом запах навколо ставу стоїть просто жахливий, а все по тій причині, що колись у став впадала річечка Рудка – текла вона з того боку, де зараз розміщується вулиця За Рудкою. В радянські часи Рудку «закрили» зверху плитами, відтак в неї почали потрапляти через каналізацію стічні води з усього мікрорайону. А ще, коли рівень озера знижується, тобіля набережної викидає велику кількість молюсків, які теж викликають сморід».
Богдан:
– Тут можна витягнути зазвичай окунців чи плотву, але інколи трапляється і щука, судак. Я вже рибалка зі стажем – зі своїх 56-ти десь років 40 займаюся риболовлею. На ставу завжди багато народу, і багато з них займаються браконьєрством: залишають «екрани» (сітки для незаконного лову риби), дехто вдається навіть до вилову за допомогою підводної рушниці, гарпуна. 2 роки тому, коли лід був прозорим, я побачив біля берегу сітку з рибою. Ми з хлопцями її витягли, то в ній було 16 товстолобів, і найменший мав 12 кілограмів! І ще дещо згадав – можливо, це вас зацікавить. Багато риби зі ставу має гельмінти, і навіть при термічній обробці їх яйця повністю не знищуються. Думаю, що потрібно провести тут якісь санітарні заходи, хоча б вапном, для оздоровлення риби.
Валерій:
– Канал ставу нещодавно прочистили, і прохід течії став кращим. Щодо історії , то знаю, що його перебудовували понад сто років тому: встановлювали нову дамбу, пластини на вході і виході течії, щоб озеро не замулювалось. На той час набережна ставу представляла собою одне суцільне болото. Зараз дехто радить очистку вапном, але ж воно забирає кисень у риби, і в результаті вона буде гинути. Краще очищувати воду, запускаючи сомівта товстолобів, які будуть активно поїдати водорості і тим самим очищуватиме став.
Юрій:
– Я живу в Скалаті, але на вихідні приїжджаю в Тернопіль до друзів, щоб разом рибалити.Літом беру з собою надувний човен і запливаю аж на середину, закидаю спінінг і веду твістером (гумова приманка –авт.), імітуючи живу здобич. Так можна і хорошу щуку зловити.Взимку ж здобич дрібніша, бо практично вся риба залягає на дні, і якщо сильний мороз, то доводиться свердлити лід досить довго. Що я знаю про став? Знаю, що його почали приводити доладу вже після Другої світової війни, щоб зробити гарну водойму, прилягаючу до парку.
Сергій:
– З історії тернопільського ставу я наврядчи можу щось згадати. Хіба що про те, що 20 років тому в нього зливали відходи з бавовняного комбінату, і вода набувала характерного хімічного забарвлення. А зараз, знаю, що тут водиться багато видів риби – плотва, лящ, карась, останнім часом зʼявилося багато сомів. Близько 10 років тому я з друзями-водолазами здійснював зарибнення ставу. Тоді ми випустили в нього маленьких сомів, зараз же вони вже досягають 18-20 кілограмів. Рибні місця є практично на всій акваторії, і всюди клює добре. Ловити можна за будь-якої погоди, проте навіть краще за вітряної, бо тоді на поверхні води збурюються хвилі і у воду надходить більше кисню, через що покращуються метаболічні процеси в організмі риб.Зимою для того, щоб зробити лунку в кризі, я використовую спеціальний бур. І вудочку беру коротку, так зване зимове вудилище, призначене лише для того, щоб опустити приманку у воду і чекати «жертву», виймаю ж рибу із води вже власними руками.Якщо ж говорити про мої особисті рибацькі досягнення тут, то це судак вагою 3 кілограми. В останні роки чомусь саме цей вид риби трапляється найчастіше.
Володимир Ціхоцький, слухач «Школи сучасної журналістики»
