11 квітня 2018-го о 5 годині ранку відійшов у вічність Михайло Левицький. На 71-му році обірвалося життя чи не найкращого поета краю, талановитого перекладача і художника, засновника Народного Руху.
Перший вірш Михайло Левицький надрукував чотирнадцятирічним школярем у газеті «Зірка», завдяки чому його преміювали путівкою в табір «Молода гвардія» — як найкращого юного кореспондента та художника.
1979 року у львівському видавництві «Каменяр» вийшла перша книга Михайла Левицького «Мамині перепілки». У січні 1981 року він став членом Спілки письменників України.
Автор збірок:
- «Мамині перепілки» (1979),
- «Світ околиць» (1986),
- «Ранок» (переклад з Миколи Рубцова, 1986),
- «Я завжди був закоханий в дерева» (1993, художнє оформлення автора),
- «Сніг горів од снігурів» (1992),
- «Великдень» — вірші для дітей (1993),
- «Вівторок» (1994, художнє оформлення автора),
- «Де ростем, там мусимо цвісти» (1998),
- «Відгомоніла золота діброва» (переклад із Сергія Єсеніна),
- «З останньої пелюстки літа» (2004, ілюстрації автора).